Увечері 28 червня, напередодні Неділі 3-ї після П’ятидесятниці, дня знайдення Озерянської ікони Божої Матері, намісник монастиря очолив всенічне бдіння у співслужінні братії монастиря у священному сані.

Вранці 22 червня, в Неділю 2-гу після П’ятидесятниці, Всіх святих що в землі нашій просіяли, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. 

Пізню літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.

Увечері 21 черня, напередодні Неділі 2-ї після П’ятидесятниці, Всіх святих що в землі нашій просіяли, намісник монастиря очолив всенічне бдіння у співслужінні братії монастиря у священному сані. 

У Неділю 2-гу після П’ятидесятниці Православна Церква згадує всіх праведників, подвижників, страждальців за віру, чий подвиг був пов’язаний з нашою країною: від святого апостола Андрія Первозванного до новомучеників 20 століття. Це свято як прославлених святих, так і тих, чиї імена відомі одному лише Богу. Серед святих були люди всіх станів: від царів-імператорів до бездомних і безрідних жебраків. Святими ставали ті, хто з дитинства вирізнявся праведністю, був народжений і вихований у сім’ї людей безгрішних, а також розбійники, які наводили страх і жах на оточуючих своїми звірствами. Були святі, які зберігали цнотливість і цноту як зіницю ока, але пам’ятає Церква і розкаяну блудницю. Переможні воєначальники і тихі монахи, які віддалилися від світу. Найосвіченіші люди свого часу і зовсім неписьменні юродиві, до яких, тим не менш, прислухалися царі. Інженери, купці, воїни, поети-гімнографи, іконописці, богослови, священики, ченці-чорноризці… Їх усіх, таких різних — за походженням, соціальним статусом, темпераментом, характером, життєвим досвідом, освіченістю — об’єднує головне: одного дня Господь їх покликав, і вони відгукнулися на цей заклик.

Вранці 15 червня, в Неділю 1-шу після П’ятидесятниці, Всіх святих, в нашому монастирі було звершено дві Божественні Літургії. 

За богослужінням підносилися сугубі прохання про припинення війни і про мир в Україні.

Уривок із Послання до Євреїв, що читається на літургії (Євр.11:33-12:2), прославляє старозавітних праведників і називає їх «хмарою свідків», а складене євангельське читання (Мф.10:32-33; Мф.10:37-38; Мф.19 :27-30) вказує на необхідні ознаки святості («Хто сповідує Мене перед людьми, того сповідуватиму і Я перед Отцем Моїм Небесним… Хто не бере хреста свого і слідує за Мною, той не вартий Мене… Усякий, хто залишить хати, або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або землі, заради Моїм Ім’ям, отримає стократно і успадкує життя вічне»).
Щоб хто-небудь не подумав, що сказане вище стосується одних тільки учнів, Господь поширив обітницю на всіх, хто чинить так само, як учні Його. І вони, замість родичів по плоті, матимуть приналежність і братерство у Христі, замість полів — рай, замість кам’яних будинків — Єрусалим вгорі, замість батька — старців у церкві, замість матері — стариць, замість дружини — усіх вірних дружин, не за шлюбом — ні, але за духовною любов’ю та піклуванням про них. Але Господь не велить неодмінно розлучатися з домашніми, а тільки тоді, коли вони перешкоджають благочестивому життю. Так само Він велить нехтувати душею і тілом, а не в тому сенсі, що треба вбивати самого себе. Дивись, як Бог, будучи благим, не тільки повертає нам покинуте нами, але понад те дає ще й вічне життя. Постарайся ж і ти продати маєток свій і роздати жебракам. А маєток цей у гнівливого — його гнів, у перелюбця — його перелюбна схильність, у злопам’ятного — пам’яткозлобивість і т. д. Продай же це і віддай бідним, тобто демонам, у яких немає нічого доброго. Поверни свої пристрасті винуватцям пристрастей і тоді матимеш скарб, тобто Христа, на небі, тобто у своєму розумі, що піднявся на висоту. Ти можеш мати всередині себе небо, якщо станеш таким, яким є Той, хто вищий за всі небеса.

Увечері 14 червня, напередодні Неділі 1-ї після П’ятидесятниці, Всіх святих у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння.