На Утрені після Великого славослів’я було звершено винесення Хреста і поклоніння йому зі співом молитви: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо».

Поклоніння Хресту було встановлено в давнину для підтримання в середині посту духовних сил вірян. Воно нагадує про те, що саме Хрест є головною зброєю нашого спасіння. Хрест — символ не тільки спокутної смерті Христа, але також — і Його славного Воскресіння, яке відкрило шлях до раю всім, хто готовий слідувати за Христом.

14 березня 2026 року, в суботу 3-ї седмиці Великого посту, в день особливого поминання померлих звершена Божественна Літургія свт. Іоанна Златоуста. По завершенні богослужіння було відслужено панахиду. Це друга батьківська субота в посту , в яку звершується панахида та заупокійне богослужіння, на якому віряни моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя і прощення гріхів.

Встановлення особливих днів поминання покійних у період Великого посту пов’язане з традицією перенесення днів пам’яті християн, які спочили напередодні або під час святої Чотиридесятниці, з будніх днів, коли не звершується повна літургія, на найближчі суботи. Відповідні вказівки є в главі 49 Типікону: «Подобает ведати: яко аще будет брату нашему отити ко Господу во святых сих днех, посреде седмицы не бывают третины его, даже до пятка вечера, тогда бо совершается панихида его, подобне и в субботу литургиа его. Во грядущую же субботу бывают девятины его, аще случится, аще ли ни. Четыредесятины же его бывают, егда число дней его исполнится. Приношения же и памяти его начинаются от новыя недели, даже до исполнения дней 40». Поступово молитви за новопреставлених з’єдналися з молитвами за їхніх покійних родичів, а потім за всіх покійних християн. Так склався звичай особливого поминання покійних у суботи Великого посту.

8 березня 2025 року, у другу Неділю Великого Посту, Свт. Григорія Палами і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, першу з яких звершено соборно духовенством монастиря, яку очолив архімандрит Нестор з братіею обителі у священному сані.

Після проголошення сугубої єктенії було прочитано молитву за мир в Україні. По завершенні недільного богослужіння духовенство вийшло на середину храму та здійснило славлення з читанням молитви всім преподобним отцям Києво-Печерським. За сьогоднішнім богослужінням читалося Євангеліє від Марка про зцілення розслабленого, якого принесли до ніг Христа Спасителя. Бачачи цю віру, а також і віру самого розслабленого, який дозволив себе спустити в такий спосіб до ніг Ісуса, Господь говорить розслабленому: «Дерзай, чадо, відпускаються гріхи твої!», указуючи цим самим на зв’язок, який є між його хворобою і гріховністю. За вченням Слова Божого, хвороби і є наслідком гріхів (Ін. 9:2, Як. 5:14, 15) і посилаються іноді Богом як покарання за гріхи (1 Кор. 5:3-5, 1 Кор. 11:30). Часто між хворобою і гріхом є очевидний зв’язок, якими є, напр., хвороби від пияцтва і розпусти. Тому, щоб зцілити хворобу, потрібно спочатку зняти гріх, пробачити його.

Увечері 7 березня, напередодні Неділі другої святої Чотиридесятниці, дня памяти святителя Григория Палами, архіепископа Фессалонитского і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння, яке очолив архімандрит Нестор з братіею обителі у священному сані. На богослужінні другої неділі Великого посту до піснеспівів недільних додаються урочисті піснеспіви, присвячені святителю Григорію Паламі, а приблизно в середині богослужіння співається святковий піснеспів (тропар), присвячений святому: «Православию наставниче, святителем украшение, богословцем поборниче непобедимый, Григорие чудотворче, Солуню великая похвале, проповедниче благодати, моли Христа Бога спастися душам нашим».

Друга неділя Великого посту присвячена святителю Григорію Паламі — святому, якому ми завдячуємо появою молитви «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного», а точніше її безперестанним повторенням. Називаючи його ім’ям наступний за Неділею Торжества Православ’я календарний період, Православна Церква підкреслює тим самим особливу цінність тієї містичної традиції, якій святий Григорій дав остаточне осмислення. Ця форма християнської містики, що мала на той час багатовікову традицію, має назву «ісихазм» (від грецького «ісихіа» — «спокій», «мовчання»), або, на честь його систематизатора, — «паламізм». Святий навчив Церкву вірити, що людині можливо освятитися світлом, подібним до Фаворського світла Преображення. Така можливість відкривається на шляху аскетичного діяння, по суті — дорогою посту.

У суботи 2-го, 3-го і 4-го тижня Святої Чотиридесятниці Церква запрошує своїх чад до загального моління за померлих. Напередодні 2-ї суботи Великого посту, духовенством монастиря було звершено заупокійне богослужіння — парастас, який очолив ієромонах Іриней з братією обителі у священному сані. У святу Чотиридесятницю Церква закликає вірян бути в найтіснішому союзі християнської любові і миру не тільки з живими, а й з померлими, здійснювати в призначені дні молитовні поминання тих, хто відійшов від теперішнього життя.

У тижневі дні Великого посту заупокійних поминань не відбувається (сюди відносяться заупокійні єктенії, літії, панахиди, поминання 3-го, 9-го і 40-го дня після смерті, сорокоусти), тому що щодня не буває повної літургії, зі звершенням якої пов’язане поминання покійних.

Щоб не позбавити померлих спасительного заступництва Церкви в дні святої Чотиридесятниці, і виділені зазначені вище суботи.