Богослужіння в Воскресіння Христове неймовірно зворушливе, радісне і красиве. Починається воно з того, що Плащаницю, ікону на тканині із зображенням Христа, що лежить у гробі, вносять у вівтар. Три дні зі Страсної п’ятниці Плащаниця перебувала в центрі храму, символізуючи триденне перебування Христа у гробі. І ось коли її забирають до вівтаря, у храмі гасять світло, тільки горять свічки, і ми майже фізично відчуваємо морок і жах палестинської ночі, коли Ісус лежав у труні і ще ніхто не знав, чим це все скінчиться. Після закінчення полуношниці лунає піснеспів: «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, Ангели співають на небесех…» Починається великодня утреня, яка переходить у літургію святителя Іоанна Златоуста, під час якої звучить головне привітання свята: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!». Після заамвонної молитви намісник звершив чин освячення Артоса і великоднix страв.

Вечірню з Літургією Василя Великого очолив архімандрит Глєб.

Читання Апостола за літургією Великої Суботи завершує погребальний суботній день, і починає сяяти ранкова зоря Воскресіння. З цього моменту в храмі змінюється все, що нагадувало б скорботу попередніх днів. Після читання Апостола замість звичайного «Алілуя» співаються вірші 81-го псалма з приспівом «Воскресни, Боже…». У цей час великопісний одяг священнослужителів, престолу, жертовника і чорна завіса змінюються на білі — на знак небесного світла і слави Воскреслого Господа і як нагадування про світлих Ангелів, які сповістили мироносицям про Воскресіння Христове. Євангельське зачало розповідає про Воскресіння Спасителя. За літургією піднесли прохання про мир на українській землі. Наприкінці богослужіння за церковною традицією, священнослужителі звершили молитву на благословення хлібів і вина.

18 квітня ввечері було відслужено Утреню Великої Суботи, на якій було звершено Чин погребіння Плащаниці. Це символічне чинопослідування переносить учасників у той далекий і скорботний час, коли Христос був зраджений, розп’ятий і помер. Зі смертю Ісуса, для його оточення і Матері здавалося б — усе скінчилося, зі смертю Учителя померла й остання надія. Згідно з людським сприйняттям і логікою — це так, але там, де закінчується область логіки і природного, починається область віри і надприродного. Саме так сталося і в той далекий час. Там, де людський розум виснажився в розумінні подій розп’яття і смерті, що відбуваються, відкрилася нова сфера — сфера сприйняття серця, за допомогою віри в дані Христом обітниці. Всі ці переживання укладені в словах Чину погребіння Плащаниці. Після співу Великого Славослів’я і Трисвятого був здійснений Хресний Хід із Плащаницею навколо храму.

18 червня в нашій обителі були відслужені Царські Часи, Вечірня та Мале Повечір’я. На Великій вечірні, що відноситься до Великої Суботи, згадується зняття з Хреста Пречистого Тіла Ісуса Христа та Його поховання. Під час Вечірні братією монастиря було винесено Плащаницю, із зображенням тіла Христа.

На Малому Повечері було прочитано канон, що зветься «Плач Богородиці». Після чого братія та парафіяни обителі приклалися до плащаниці.

Цей день є днем глибокої скорботи для християнина, саме тому покладено суворий піст.

Увечері 17 квітня у нашому монастирі була звершена утреня Великого П’ятка з читанням 12-ти Євангелій Святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Цей пасаж Євангельських оповідань тому і носить назву Страсних, що містить благовістя про зраду, страждання, смерть і поховання Христа. Богослужіння цього дня напрочуд проникливе, Євангельські тексти, величні за змістом і трагічні за суттю, органічно сплітаються зі словами піснеспівів, перегукуючись і відбиваючись один в одному. Шлях богослужбової тематики дня сходить від зради Іуди, одного з найближчих учнів Христа, до поховання бездиханного тіла Ісуса. Саме тому, на самому початку Богослужіння Церква звертається до Іуди: «Яким чином, Іудо, ти зрадником Спасителя зробився? Хіба Він Тебе від сонму Апостолів відлучив? Хіба дару зцілень позбавив? Хіба звершивши з тими вечерю, тебе від трапези відсторонив? Хіба омивши ноги іншим, твої обійшов? О, скільки ти благодіянь забув, і тепер твоя невдячна вдача викривається, Його ж незрівнянне довготерпіння сповіщається і велика милість».