14 лютого, напередодні Неділі про Страшний суд та святкування Стрітення Господня братією нашої обителі на чолі з намісником було звершено всенічне бдіння у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері.

Завтра Свята Церква згадує, як у 40-й день після народження Іісуса Христа його принесли до Єрусалимського храму. Із рук Пресвятої Богородиці і праведного Іосифа Богонемовля прийняв праведний старець Симеон. Він був вельми похилого віку і давно чекав Спасителя, оскільки йому було відкрито, що він не помре, поки не побачить Христа. Із уст Богоприїмця прозвучало пророцтво про Спасителя світу: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32). Також праведний старець виголосив пророчі слова Божій Матері: “…лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець” (Лк. 2:34,35). Крім Симеона, Богонемовля зустрічала і славила пророчиця Анна, дочка Фануїлова. Так в особі Симеона й Анни останні праведники Старого Завіту, що минав, зустріли Новий Завіт в особі Господа Іісуса Христа.

Увечері 13 лютого, напередодні Вселенської батьківської (м’ясопусної) суботи, у нашому монастирі було звершено парастас.

14 лютого нашій обителі була звершена заупокійна Божественна літургія, яку очолив архімандрит Олексій. Під час Божественної літургії підносилися сугубі молитви за мир в Україні. Після закінчення заупокійної Божественної Літургії було відслужено спільну панахиду.

Вранці 8 лютого, в Неділю про блудного сина та день пам’яті Собору новомучеників і сповідників землі нашої в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Першу Божественну літургію очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії монастиря.

 07 лютого, напередодні Неділі про блудного сина та дня пам’яті Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської намісник нашої обителі очолив всеношну у співслужінні братії обителі.

Вперше цього року після полієлею було проспівано покаянний 136-й псалом: «На ріках Вавилонських…».

Після читання Святого Євангелія було проспівано покаянну стихиру: «Покаяння отверзи мені двері, Жизнодавче…».

1 лютого, в Неділю про митаря та фарисея Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський очолив Божественну літургію у співслужінні братії в священнорму сані.

Учора вчило нас Євангеліє невідступності в молитві, а нині вчить смиренності або усвідомленню відсутності права бути почутому. Не привласнюй собі права бути почутому, але починай молитися як той, хто не заслуговує на увагу і відважився відкрити вуста та піднести молитву до Бога через одну безмежну милість Господа до нас бідних. І на думку нехай не приходить тобі: я те й те зробив – подай же мені те-то. Усе, що б ти не виконав, вважай належним; ти повинен був усе те зробити. Якби не зробив, зазнав би покарання, а що зробив, тут нема за що нагороджувати, нічого особливого не явив ти. Он фарисей перерахував свої права бути почутому і вийшов із церкви ні з чим. Погано не те, що він так робив, як говорив; так і слід було йому чинити, а погано те, що він виставив те, як щось особливе, тоді як коли він це зробив, то й думати про те не слід було. Визволи нас, Господи, від цього фарисейського гріха! Словами рідко хто так говорить, але в почутті серця мало хто не буває таким. Бо чому погано моляться? Тому, що і без того почуваються в порядку перед Богом.