Божественна літургія в Неділю 24-ту після П’ятидесятниці
Вранці 8 грудня, в Неділю 24-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Ранню Божественну літургію очолив Високопреосвященний Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський у співслужінні братії монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.
Всенічне бдіння напередодні Неділі 24-ї після П‘ятидесятниці
7 грудня, напередодні двадцять четвертої Неділі після П‘ятидесятниці та дня памʼяті священномученика Климента, папи Римського у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння.
Богослужіння очолив намісник обителі у співслужінні братії обителі.
Священномученик Климент, папа Римський, народився в Римі в багатій і знатній сім’ї. З дитинства розлучений з батьками, Климент виховувався у чужих людей.
Живучи в Римі, юнак отримав прекрасну освіту, був оточений розкішшю, наближений до імператорського двору. Але його не тішили розваги, язичницька мудрість не приваблювала його. Він став замислюватися над смислом життя. Коли до столиці дійшли звістки про Христа і Його вчення, святий Климент полишив дім та майно й вирушив до тих земель, де проповідували апостоли.
В Александрії Климент зустрів святого апостола від сімдесяти Варнаву. Його слова він слухав з глибокою увагою, всім серцем сприймаючи силу і правду Слова Божого. Прибувши до Палестини, святий Климент прийняв Хрещення від святого апостола Петра. Климент став його старанним учнем і постійним супутником, розділяючи з ним його труди.
Незадовго до своїх страждань святий апостол Петро висвятив святого Климента на єпископа Рима. Після кончини апостола, а за ним святого Лина, єпископа Римського (67–79), і його наступника, святого єпископа Анаклета (79–91), на Римській кафедрі перебував святий Климент (з 92 до 101 року).
Побожне життя, милосердя і молитовний подвиг святого папи Климента навернули багатьох до Христа. Так, одного разу в день Пасхи ним були охрещені одразу чотириста двадцять чотири людини. Серед охрещених були люди всіх станів: раби, правителі, члени імператорської сім’ї.
Язичники, бачачи успіхи його апостольської проповіді, доносили на святителя Климента імператору Траяну (98–117). Вони звинувачували святого в тому, що він хулить язичницьких богів. Імператор вигнав святого Климента зі столиці, відправивши його до Криму, на роботи в Інкерманських каменоломнях неподалік від міста Херсонеса. Багато хто із учнів святителя добровільно послідував за ним.
Прибувши на місце заслання, святий Климент зустрів багато віруючих християн, засуджених працювати у складних умовах, зовсім без води. Він помолився разом з засудженими, і Господь в образі Агнця явив йому місце джерела, з якого полилася ціла річка.
Це диво привернуло до святителя Климента безліч людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників наверталися до Христа. Щодня по п’ятсот осіб і більше приймали Хрещення. І там, в каменоломнях, було вирубано храм, в якому єпископ Климент священнодіяв.
Апостольська діяльність святого викликала гнів імператора Траяна. Він наказав утопити святого Климента. Мученика кинули в море з якорем на шиї. Це сталося 101 року.
По молитвам вірних учнів святителя, Корнилія і Фіви, та всього народу море відійшло, і люди знайшли на дні в нерукотворному храмі (“Ангельській церкві”) нетлінне тіло свого пастиря. Після цього щороку в день мученицької кончини святителя Климента море відступало і протягом семи днів християни могли поклонятися його святим мощам.
У IX столітті, під час царювання Константинопольського імператора Никифора (802–811), з Божого попущення, мощі святого Климента стали недоступними для поклоніння на п’ятдесят років.
За імператора Михаїла і матері його Феодори Херсонес відвідали рівноапостольні Кирил і Мефодій. Дізнавшись про приховані мощі святого Климента, вони спонукали єпископа Херсонеського Георгія до соборної молитви Господу про відкриття мощей священномученика. Після соборного служіння святих Кирила і Мефодія та духовенства, яке прибуло з ними із Царгорода, і старанної молитви усіх присутніх на поверхні моря опівночі дивовижним чином з’явилися святі мощі єпископа Климента. Їх урочисто перенесли в місто до церкви святих апостолів.
Частина мощей пізніше були принесені святими Кирилом і Мефодієм до Рима. Свята глава священномученика Климента згодом була принесена до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром і покладена в Десятинній церкві разом з мощами його учня святого Фіви. У Десятинній церкві було облаштовано вівтар в ім’я святого Климента.
Святитель Климент, якого відносять до мужів апостольських, залишив чималу духовну спадщину. Зокрема, до неї належать два послання до Коринфян.
Божественна літургія в день свята Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
4 грудня 2024 року, Православна Церква відзначає двунадесяте свято — Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. У цей день в нашій обителі було звершено дві Божественні літургії.
На сугубій єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні. По завершенні богослужіння духовенство вийшло на середину храму для славлення.
Всенічне бдіння напередодні свята Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
4 грудня, православна церква відзначає свято Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Напередодні свята, 3 грудня, намісник обителі архімандрит Нестор очолив святкове богослужіння у співслужінні братії обителі у священному сані.
Благочестиві батьки Пречистої Діви Марії святі і праведні Іоаким та Анна дожили до глибокої старості і, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть Її на службу Богу в Єрусалимський храм. За велике терпіння, непохитну віру і любов до Бога й один до одного, Господь виконав їхнє прохання. У святих Іоакима і Анни народилась донька. За вказівкою ангела Божого їй дали ім’я Марія, що в перекладі з єврейської мови означає Господиня, Надія.
Коли Діві Марії виповнилось три роки, батьки вирішили виконати свою обітницю. Потрібно знати, що трирічний вік дитини – це вік, коли за єврейським законом дитину відлучають від грудного годування. Трирічна Марія, почувши про те, що Її віддадуть у храм на служіння, не тільки не злякалась розлуки з батьками, не тільки не плакала, а навіть з радістю підкорилась батьківській волі.
У супроводі батьків, родичів, ровесників-дівчаток з Назарету, з запаленими свічками в руках і співаючи псалми, Богоотроковицю Марію повели в храм Господній. Праведні Іоаким і Анна духовно раділи, що удостоїлись принести Богу найдорогоцінніший дар – свою єдину Дитину.
Глибокою таємницею покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитячих років до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. “Якби хтось запитав мене, – говорив блаженний Ієронім, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богові та Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”.
Але у церковному Переданні збереглися дані, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась у середовищі благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася та росла у любові до Бога. Для згадки Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимських храм Свята Церква з давніх часів установила урочисте святкування. Вказання на звершення свята у перші віки християнства знаходяться в передання палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Свято Введення – це блага звістка Бога до людського року, проповідь спасіння, обіцянка Христового пришестя.
Про Введення в храм Пресвятої Богородиці нічого не сказано в Євангелії. Відомості про цю подію ми черпаємо з апокрифа – Протоєвангелія Якова, яке датується II століттям. Цей текст хоч і не належить руці ап. Якова, але завжди користувався величезним авторитетом в ранній Церкві, тому що зберіг Священний переказ про юні роки Пресвятої Богородиці. До апокрифу зверталися багато святих отців, його використовували в якості повчального читання.
Божественна літургія у 23-тю неділю після П’ятидесятниці
1 грудня 2024 року, у 23-тю неділю після П’ятидесятниці в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії. Архімандрит Нестор очолив пізню Божественну літургію у співслужінні братії.
На сугубой єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні.
