7 липня Православна церква відзначає різдво чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна.

Напередодні ввечері духовенством було відслужено святкове всенічне бдіння, а в сам день свята одна Божественна Літургія, яку очолив ієромонах Афанасій.

Сьогодні православні християни згадують, як в родині іудейського священика Захарії і його дружини Єлизавети народився майбутній пророк, який через тридцять років передбачить пришестя Месії – Ісуса Христа – і буде хрестити Спасителя у водах річки Йордан. Народження Предтечі і Хрестителя було провіщено пророком Ісаєю за 700 років до самої події: «Голос волаючого в пустелі готуйте дорогу для Господа, прямими в степу зробіть шляхи Богу нашому!» (Іс. 40: 3). Батьки Іоанна, священик Захарія і його дружина Єлизавета, були вже досить літніми людьми, але їх багаторічний шлюб залишався бездітним. У ті часи вважалося, що бездітність є покаранням за якийсь великий гріх. Але одного разу із Захарією сталося диво – коли він здійснював богослужіння в Єрусалимському храмі, йому довелося побачити Божого посланника, архангела Гавриїла, який оголосив йому про швидке народження сина. Захарія не повірив, за що був покараний тимчасовою німотою, яка пройшла тільки після народження Іоанна. Згідно з Євангелієм, Іоанн Предтеча по материнській лінії був родичем Ісуса Христа і народився на півроку раніше Нього. На восьмий день, згідно із законом Мойсея, відбулося його обрізання. Мати назвала сина Іоанном, і це дуже здивувало родичів, оскільки ніхто в родині не носив це ім’я. Але Захарія, який все ще був німий, взяв дощечку і написав: «Іван імення йому». У той же момент священик знову обрів дар мови і відразу став прославляти Господа і говорити про те, що його син передбачить прихід Месії всьому іудейському народу. Після Різдва Ісуса Христа цар Ірод Великий наказав убити всіх немовлят у Вифлеємі. Дізнавшись про це, мати Іоанна Предтечі Єлизавета втекла з сином в пустелю. Захарія ж залишився в Єрусалимі, продовжуючи своє священицьке служіння в храмі. Ірод послав до нього воїнів, щоб з’ясувати, де ховається Єлизавета з немовлям, але Захарія не видав таємниці і був убитий прямо в храмі. За переказами, праведна Єлизавета жила в пустелі разом з сином. Після її смерті Іоанн проводив свої дні в молитві і пості, готуючи себе до проповіді про пришестя Месії – Спасителя. Традиція святкування Різдва Хрестителя Господнього була покладена ще першими християнами, а з IV століття свято включили в християнський календар.

06 липня 2025 року, у 4-ту Неділю після П’ятидесятниці, братія монастиря на чолі з намісником соборно відслужили ранню з 2-х Божественних літургій, що звершуються в нашому монастирі в цей день. 

За богослужінням перед престолом Божим було піднесено сугубі прохання за мир на нашій Українській землі.
Після богослужіння братія здійснили славлення з читанням молитви перед іконою Божої Матері Володимирська (Києво-Вишгородська).

05 липня, напередодні Неділі 4-ї після Пʼятидесятниці, дня пам’яті Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері намісник монастиря архімандрит Нестор очолив всенічне бдіння у соборному храмі на честь ікони Божої Матері «Озерянська» у співслужінні братії монастиря.

6 липня Православна церква відзначає пам’ять Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері.

З благословення Високопреосвященнішого Онуфрія, митрополита Харківського і Богодухівського, в Духовно-просвітницькому центрі “Фома” відбулося відкриття фотовиставки “У колі церковного року: монастир від Пасхи до Пасхи.”

У святий для нашої обителі день — 29 червня, коли Церква вшановує знайдення чудотворної Озерянської ікони Пресвятої Богородиці, в монастирі відкрилася фотовиставка.

Виставка присвячена життю в ритмі літургійного року. Від Великодня до наступного Великодня — у свята й будні, у тиші й служінні, в молитві та праці — монастир живе єдиним диханням Церкви. Авторки світлин — парафіянки монастиря Інна та Ольга, які несуть послух в інформаційно-просвітницькому відділі. Вони зафіксували не лише моменти богослужінь, але й промовисте світло храму, зміну пір року, побожне очікування й глибину церковного часу. Їхній погляд — це погляд любові, вдячності та віри.

Фотовиставка — це спроба зупинити мить і дати можливість кожному глядачеві доторкнутися до внутрішнього життя монастиря.

В цей день було звершено дві Божественні літургії, перша з яких звершилася соборно, братією обителі на чолі з намісником. На сугубій єктенії було піднесено прохання про мир в Україні.

Озерянська ікона Божої Матері — головна святиня і покровителька міста Харкова і всієї Слобожанщини

Історію свою образ веде ще з кінця XVII століття, коли татарські набіги спустошували Слобожанщину. Дивовижно з’явилася ікона в селі Озеряни на Харківщині, коли один з її жителів косив траву. Після чергового помаху коси він почув людський стогін. Нахилившись, чоловік побачив у густій траві розітнуту косою ікону Божої Матері. Засмучений тим, що трапилося, він приніс постраждалий образ додому, благоговійно помістив у себе в молитовному куті, запалив перед зображенням Богородиці свічку. На ранок побожний селянин виявив ікону цілою, залишився лише тонкий слід розсічення. На місці явлення прекрасного лику Пресвятої Діви забило цілюще джерело і згодом там був зведений храм на честь Різдва Богородиці. Багатьом вірянам святиня дарувала втіху та дива зцілення. У 1794 році духовний скарб урочисто пенесли у Курязький Преображенський монастир. Особливо пам’ятне велике благодіяння Приснодіви Марії було явлене Харкову в середині XIX століття, коли в місті лютувала холера. З тих важких часів збереглося безліч свідчень чудесного одужання хворих по молитвам до Всесвятої Цілительки перед Її Озерянським образом. У 30-ті роки минулого століття, під час гонінь на Церкву богоборчою владою монастир закрили і святиня безслідно була втрачена. Однак лишилося багато чудотворних списків з неї.

У вересні 2010 року істине зображення Озерянської ікони Божої Матері було відтворено знову, 16.09.2010 р. освячено Озерянах і зараз знаходиться у Хрестовоздвиженському храмі монастиря.