8 листопада, напередодні Неділі 22-ї після Пʼятидесятниці та дня пам’яті преподобного Нестора Літописця, Печерського, намісник монастиря архімандрит Нестор очолив всенічне бдіння у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері у співслужінні братії монастиря.

Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках ХI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія († 1074, пам’ять 3 травня) і став послушником. Постриг Преподобного Нестора наступник преподобного Феодосія, ігумен Стефан. При ньому ж він був висвячений на ієродиякона.
Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням. “Велика буває користь від вчення книжкового, — говорив він, — книжки карають і вчать нас шляху до покаяння, бо від книжкових слів знаходимо мудрість і стриманість. У монастирі преподобний Нестор ніс послух літописця. У 80-х роках він написав «Читання про житіє і погублення блаженних страстотерпців Бориса і Гліба» у зв’язку з перенесенням їхніх святих мощей до Вишгорода 1072 року (пам’ять 2 травня). У 80-х роках преподобний Нестор уклав житіє преподобного Феодосія Печерського, а 1091 року, напередодні престольного свята Печерської обителі, ігумен Іоанн доручив йому викопати із землі для перенесення до храму святі мощі преподобного Феодосія (пам’ять обрітення 14 серпня). Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання до 1112—1113 років «Повісті минулих літ». Преподобний Нестор помер близько 1114 року, заповівши печерським ченцям-літописцям продовження своєї великої праці. Преподобний Нестор похований у Ближніх печерах преподобного Антонія Печерського. Пам’ять його Церква вшановує також разом із Собором отців, що в Ближніх печерах спочивають, 28 вересня і в 2-гу Неділю Великого посту, коли святкується Собор усіх Києво-Печерських отців.

2 листопада 2024 року, у 21-шу неділю після П’ятидесятниці в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії. Архімандрит Нестор очолив піздню Божественну літургію у співслужінні братії.

На сугубой єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні.

1 листопада, напередодні двадцять першої Неділі після П‘ятидесятниці та дня памʼяті великомученика Артемія у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив намісник обителі у співслужінні братії обителі.

Після загибелі імператора-відступника мощі святого великомученика Артемія було з почестями перенесено із Антіохії до Константинополя.

Вранці 26 жовтня, в Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Першу Божественну літургію очолив намісник обителі у співслужінні братії монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.

У сьогоднішньому читанні Євангелія ми чули, як Господь у Своїй притчі про Сіяча, під яким Він розумів Самого Себе, під насінням – Слово Боже, яке проповідує, а під ґрунтом, на який падає насіння, – серця слухачів, Господь жваво нагадав їм їхні рідні поля, через які проходить Дорога, що подекуди заросли колючими кущами – тернами, а подекуди – кам’янистими, вкритими лише тонким шаром землі. Сіяння – прекрасний образ проповідування Слова Божого, яке, падаючи на серце, дивлячись на стан його, залишається безплідним або приносить плід більший чи менший.

25 жовтня, напередодні двадцятої Неділі після П‘ятидесятниці та дня Іверської ікони Божої Матері у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.

Згідно з переказами, Іверська ікона була написана самим апостолом Лукою, який створив перші зображення Богородиці ще за Її життя. Однак історія ікони окутана легендами та чудесами. У IX столітті, під час іконоборства, образ був врятований від знищення благочестивою жінкою, яка опустила ікону в море. Чудесним чином ікона припливла до берегів Афону, де її виявили монахи Іверського монастиря. Відтоді вона стала головною святинею обителі і ніколи не покидала її стін.

Іверська ікона Божої Матері займає особливе місце в житті православних християн. Її шанують як захисницю і заступницю, здатну втішити у скорботах і направити на шлях істинний. Ікона стала символом надії і благодаті, а її списки поширилися по всьому світу. Важливо пам’ятати, що чудеса відбуваються не самою іконою, а по молитвах до Богородиці і Христа. Ікона служить сполучною ланкою між віруючими і Небесними Силами, допомагаючи людям висловити свою віру і надію.

Вшанування Іверської ікони Божої Матері відбувається кілька разів на рік. Найбільш значущі дати — 25 лютого і 26 жовтня. У ці дні віруючі збираються в храмах, щоб звершити молитви перед Богородицею, подякувати за Її заступництво і попросити допомоги для себе та близьких.

Іверська ікона Божої Матері продовжує залишатися одним із найшанованіших зображень Богоматері у православному світі. Її історія, іконографія і чудеса надихають мільйони віруючих по всьому світу. Цей образ нагадує про те, що Богородиця завжди поруч, готова стати Провідницею для кожного, хто шукає шлях до Бога. Іверська ікона — це не просто святиня, а й символ невмирущої благодаті, яка дарує втіху, надію і віру всім, хто звертається до неї з чистим серцем.