Увечері 21 лютого, напередодні Вселенської батьківської (м’ясопусної) суботи, у нашому монастирі було звершено парастас.
22 лютого нашій обителі була звершена заупокійна Божественна літургія, яку очолив ієромонах Іриней. Під час Божественної літургії підносилися сугубі молитви за мир в Україні. Після закінчення заупокійної Божественної Літургії було відслужено спільну панахиду.
У певні дні року Церква творить поминання всіх спочилих отців і братів по вірі. Здійснювані при цьому панахиди, зазначені статутом, називаються вселенськими, а дні, в які відбувається поминання,- вселенськими батьківськими суботами. Перша вселенська батьківська субота буває на М’ясопустній седмиці, перед початком масляної, що готує віруючих до Великого посту.
Неділя перед масляною присвячена спогаду Страшного суду: хоча всі тільки ще готуються до святкових веселощів масляної, до цих радісних веселощів уже потроху долучається урочистий і покаянний настрій початку Великого посту. «Згадуй час смертний і навіки не згрішиш», говорили в давнину, тому і веселощі масляної не повинні бути шаленою оргією, але мають бути часом радісного спілкування з ближніми.
Вранці 16 лютого, в Неділю про блудного сина в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Першу Божественну літургію очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії монастиря.
15 лютого, напередодні Неділі про блудного сина, намісник нашої обителі очолив всеношну у співслужінні братії обителі.
Завтра свята церква святкує день памʼяті праведного Сімеона Богоприїмця. Праведний Симеон Богоприємець був, за свідченням святого євангеліста Луки, одним з обранців Божих, які чекали на розраду Ізраїлеву, і Дух Святий перебував на ньому (Лк. 2:25). Йому було сповіщено від Бога, що він не помре до того часу, поки у світ не прийде обіцяний Месія – Христос Господь. Стародавні історики повідомляють, що єгипетський цар Птоломей II Філадельф (285-247 до Різдва Христового) побажав поповнити свою знамениту Олександрійську бібліотеку текстами священних книг. Він запросив з Єрусалима книжників. Синедріон послав своїх мудреців. Серед 72 вчених, які прибули в Олександрію для перекладу Священного Писання грецькою мовою, був запрошений і праведний Симеон. Праведний Симеон перекладав книгу пророка Ісаї. Прочитавши в оригіналі слова “Ось Діва в утробі зачне, і Сина народить” (Іс. 7:14), він вирішив, що слово “Діва” тут вжито помилково, замість слова “Дружина”, і хотів виправити текст. У цей момент йому з’явився Ангел і втримав його руку, кажучи: “Вір написаним словам, і ти сам переконаєшся, що вони справдяться, бо не скуштуватимеш смерті, аж поки не побачиш Христа Господа, Котрий народиться від Чистої і Пренепорочної Діви”. Відтоді праведний Симеон став очікувати пришестя Обіцяного Месії. І ось одного разу праведний Симеон, ведений Духом Божим, прийшов до Єрусалимського храму. Це було в той самий день (сороковий після Різдва Христового), коли Пречиста Діва Марія та Її Обручник Іосиф прийшли туди, щоб здійснити обряд, встановлений іудейським законом, – представити перед Господом свого Божественного Первістка та принести покладену жертву. Щойно праведний Симеон побачив тих, хто прийшов, Дух Святий відкрив йому, що Богонемовля, Якого тримала Пречиста Діва Марія, і є очікуваний Месія, Спаситель світу. Старець прийняв на свої руки Немовля Христа і вимовив свої пророчі слова: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля”. Він благословив Пречисту Діву і праведного Йосипа і, звертаючись до Богородиці, сказав: “Ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання,– і Тобі Самій меч пройде душу,– щоб відкрились помисли багатьох сердець” (Лк. 2:22-35). Далі святий євангеліст оповідає: “Тут була також Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком після свого дівоцтва сім років, вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч. Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Ієрусалимі.” (Лк. 2:36-38). Про святого і праведного Симеона Богоприїмця відомо, що він помер, проживши 360 років. У VI столітті святі мощі його було перенесено до Константинополя.
15 лютого 2024 року, коли Церква святкує двунадесяте свято Стрітення Господнього, братія монастиря зібралася в храмі обителі за Божественною літургією.
Святкове богослужіння очолив архімандрит Нестор с братіею обителі у священному сані. Під час Богослужііня були піднесені прохання та молитва за мир в Україні. По завершенні святкового богослужіння було звершено чин освячення свічок і води.
У Стрітенні Господа оточують, з одного боку, праведність, яка сподівається на спасіння не від себе, – це Симеон, і суворе в пості й молитвах життя, оживлене вірою, – це Анна; з іншого боку – чистота сутнісна, всебічна та непохитна – це Діва Богоматір, і смиренна, мовчазна покірність і відданість волі Божій – це Іосиф Обручник. Перенеси всі ці духовні настрої у своє серце і побачиш Господа, Котрий не приноситься, а Сам приходить до тебе, приймеш Його в обійми серця, і заспіваєш пісню, яка пройде небеса і звеселить усіх ангелів і святих.
Після Літургії була відслужина заупокійна літія на могилі приснопоминаємого ієродиякона Іоанна (Корж).
14 лютого, напередодні святкування Стрітення Господня братієй нашої обителі на чолі з намісником було звершено всенічне бдіння у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері.
Завтра Свята Церква згадує, як у 40-й день після народження Іісуса Христа його принесли до Єрусалимського храму. Із рук Пресвятої Богородиці і праведного Іосифа Богонемовля прийняв праведний старець Симеон. Він був вельми похилого віку і давно чекав Спасителя, оскільки йому було відкрито, що він не помре, поки не побачить Христа. Із уст Богоприїмця прозвучало пророцтво про Спасителя світу: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32). Також праведний старець виголосив пророчі слова Божій Матері: “…лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець” (Лк. 2:34,35). Крім Симеона, Богонемовля зустрічала і славила пророчиця Анна, дочка Фануїлова. Так в особі Симеона й Анни останні праведники Старого Завіту, що минав, зустріли Новий Завіт в особі Господа Іісуса Христа.
