26 березня, у середу Хрестопоклонної седмиці Святої Чотиридесятниці, у Хрестовоздвиженському храмі монастиря було звершено Божественну Літургію Передосвячених Дарів. За читанням часів було прочитано Євангелія від Марка. На сугубій єктенії були піднесені молитви про дарування миру і тиші на землі нашій.

Євангеліє св. ап. Марка міститься розповідь про життя Ісуса Христа від часу явлення на діло проповіді Іоанна, Предтечі Його, до вознесіння. Св. євангеліст писав своє Євангеліє для того, щоб затвердити в читачах віру в Христа, як Сина Божого, і Євангеліє його представляє хоч і коротке, коротше за інші, але ясне і виразне зображення діяльності Христа Спасителя, у сильних нарисах, сповнених життя й енергії, що справляють глибоке й сильне враження на читачів.Євангелістові Марку засвоюється символ лева, тому що він починає своє Євангеліє оповіданням про життя і проповідь Предтечі Христового Іоанна в пустелі, оселі левів.

У Неділю Хрестопоклонну була звершена друга пасія, на якій прочитано Акафіст Страстям Христовим, за акафістом було прочитано Страсне Євангелія від Марка, яке оповідає про Хресні страждання Господа нашого Ісуса Христа. На пасії ми чули деякі зворушливі піснеспіви з богослужіння Великої П’ятниці — дня тілесної смерті Господа. Так, виконується стихира « Приидите, ублажим Иосифа приснопамятного», яку співають під час цілування Плащаниці Христової; перед читанням Євангелія звучить прокимен «Разделиша ризы Моя себе, и о одежди Моей меташа жребий…». Ці та інші молитви підносять нас на Голгофу, знов і знов нагадуючи про кінцеву мету Посту — співрозп’яття з Христом. На завершення було прочитано молитву і парафіяни приклалися до Хреста. 

Previous

Next

23 березня, у Хрестопоклонну Неділю Великого посту ,священноархімандрит нашої обителі Високопреосвященнийший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський очолив пізню Божественну Літургію у співслужінні священнослужителів з числа братії монастиря та гостей в священному сані. На сугубій єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні.

(Мк. 8:34-9:1)
«Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною» (Мк. 8:34).

За Господом хрестоносцем не можна йти без хреста; і всі, хто йде за Ним, неодмінно йдуть із хрестом. Що ж таке цей хрест? Всякого роду незручності, тяготи і прикрощі, що налягають і ззовні, і зсередини на шляху сумлінного виконання заповідей Господніх у житті за духом Його приписів і вимог. Такий хрест так зрощений із християнином, що де християнин, там і хрест цей, а де немає цього хреста, там немає і християнина. Всебічна полегшеність і життя в втіхах не личить християнину істинному. Завдання його – себе очистити і виправити. Він як хворий, якому треба робити то припікання, то відрізання, а цьому як бути без болю? Він хоче вирватися з полону ворога сильного; а цьому як бути без боротьби і ран? Вона має йти наперекір усім порядкам, що її оточують, а це як витримати без незручностей і утисків? Радуйся ж, відчуваючи на собі хрест, бо це знак, що ти йдеш слідом за Господом, шляхом спасіння в рай. Потерпи трохи. Ось-ось кінець і вінці! 

Previous

Next

22 березня, напередодні Неділі 3-ї Великого посту, Хрестопоклонної, братія нашої обителі на чолі з архімандритом Нестором звершила всеношну у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері.

Previous

Next

22 березня, у суботу третьої седмиці Великого посту, у Свято-Іллінському чоловічому монастирі було відслужено Божественну Літургію свт. Іоанна Златоустаі, яку очолив архімандрит Клеопа.

313 року імператор Константин Великий підписав закон про свободу віросповідання. Його співправитель імператор Лікіній теж підписав цей закон, проте в підвладних йому областях гоніння на християн тривали.

Близько 320 року в місті Севастії, у Вірменії, стояло римське військо. У війську перебували сорок воїнів-християн родом із Каппадокії (нині на території Туреччини). Воєначальник Агриколай примушував їх принести жертву ідолам, але воїни відмовилися.

Тоді їх зарештували і зв’язаними повели до озера поблизу міста Севастії. Стояла зима, вечоріло. Воїнів роздягнутими поставили у вкрите льодом озеро. Страшний мороз скував тіла святих мучеників, і вони стали замерзати. Мука ця для них була особливо тяжкою, бо на березі озера для спокуси було поставлено теплу лазню. Хто хотів врятувати своє життя, той мав заявити в’язничному сторожеві, що він зрікся Христа, і тоді можна було увійти до теплої лазні й відігрітися. Усю ніч воїни мужньо переносили лютий мороз, підбадьорюючи один одного і співаючи священні гімни Богу.

Рано-вранці один із воїнів не витримав страждань. Він вийшов із озера і поспішив до лазні. Однак щойно тепле повітря торкнулося його тіла, він упав мертвим.

Невдовзі після цього в’язничний сторож Аглаїй побачив, як над мучениками, котрі залишалися в озері, заблищало неземне світло. Аглаїй був так вражений цим дивом, що, оголосивши себе християнином, скинув з себе одяг і приєднався до тридцять дев’яти мучеників.

Мучителі, які прийшли трохи згодом, побачили, що воїни-християни не лише не замерзли, а й, схоже, навіть відігрілися. Тоді мучителі молотами перебили їм коліна і покидали святих мучеників у вогонь. Після цього обвуглені кістки мучеників скинули в річку.

Три дні потому мученики зявилися єпископу Севастійському Петру і розповіли про свій подвиг. Єпископ Петро зібрав їхні кістки і з честю поховав. Імена мучеників збереглися: Киріон, Кандид, Домн, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк, Уалент (Валент), Вівіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Ангій, Аєтій, Флавій, Акакій, Єкдикій (Єкдит), Лисимах, Олексндр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Дометіан, Гаїй, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Уалерій (Валерій), Філоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаїй.

Previous

Next