“Покровский вестник”, № 4(71), апрель 2014 г.
18 квітня 2014 року владиці Никодиму (Руснаку) виповнилося б 93 роки. Пам’яті незабутнього архіпастиря присвячується…
Благоговейно говорю
О том, кто сердцем близок свету.
И посвящаю песнь свою
Митрополиту и Поэту…
С. Дмитриев, «Божья искра»
Одного разу відомий естрадний співак Василь Зінкевич, виконавець всенародно улюбленої пісні «Червона рута», сказав про наші пісні: «Я поїздив по світах, бачив, яке враження залишають виступи славетних артистів різних країн на публіку. Так, їхні пісні зачаровують, дуже подобаються людям, захоплюють, вражають. Але українська пісня зупиняє». Здається, краще й не сказати про українську пісню.
Знайдено найхарактерніше, найвлучніше слово – зупиняє. Чимало в нашій пісенній скарбниці музично-поетичних перлин: «Щедрик», «Ой радуйся, земле!», «Дивлюсь я на небо…», «Чуєш, брате мій…», «Пісня про рушник», «Два кольори», «Київський вальс», «Черемшина», «Ясени» та багато інших, почувши які залишаєш усілякі справи, зупиняєшся і слухаєш, слухаєш, слухаєш, намагаючись не пропустити жодного звука і слова. Нечасто з’явиться нова пісня подібної величини. А буває й так, що раптом відкриваєш для себе цілий пласт невідомих, нечуваних, дивовижних пісень, які тихенько, скромно і ненав’язливо лежать записані на дисках на бібліотечних чи магазинних полицях і чекають на слухача. Саме так прийшли до мене пісні на вірші нашого Митрополита Владики Никодима з диску «Пам’ять серця», взятого мною в бібліотеці духовної літератури Свято-Благовіщенського собору. Зупинила мене перша пісня цього диску «Коли тобі гірко…». Кілька разів прослуховувала я пісню, яка так сподобалася, знову і знову хотіла почути гарну мелодію композитора М. Стецюна, щире виконання, її теплі, проникливі слова, що линули від серця автора, зворушу-вали найпотаємніші куточки моєї душі, щемливо торкаючись струн пам’яті дитинства, батьківського піклування, важких життєвих випробувань. Так хотілося послухати пісню зі своїми батьками, з родичами, поділитися враженнями, разом заплакати. Але батьків вже немає, рідні далеко, слухали з чоловіком. І подумала, що пісню Владики я все-таки донесу до своїх батьків, переписавши на диктофон і давши пролунати їй на кладовищі біля їхніх могилок. І це будуть найвдячніші слухачі, бо їх душі живуть і спостерігають за нами з висоти небес, куди і вознесеться свята пісня, даруючи наостанку життєстверджуюче прощання: «Що б там не було, я надіюсь на Бога і вірю, що він допоможе мені…» Низький уклін Вам і палка подяка, дорогий Владико Никодиме, за Вашу творчість не лише на богословській, а й на літературній ниві. Багато віршів з Вашого художнього доробку добре було б включити до шкільної програми. Така духовна поезія, яка представлена не лише піснями на дисках, а й розкішним друкованим шеститомним виданням, тільки б збагатила та вирівняла моральний стан підростаючого покоління, покликала б на добро затьмарені душі, бо в кожному рядку поезій відчувається безмежна любов до Творця, до людей і до Канонічної Православної Церкви. Трохи згодом, пізніше, мені пощастило ознайомитися з іншим музичним альбомом пісень на вірші Владики Никодима «Час. Події. Долі». І знову слухала, затамувавши подих, відмічаючи в захопленні красу пісні, талант її авторів, високопрофесійне виконання, загальну майстерність наших незрівнянних харківських митців у створенні кожного альбому, відчуття любовного та шанобливого ставлення всіх причетних до великої праці з оформлення і випуску креативного електронного видання. Особливою красою та мелодійністю виділяється пісня М. Стецюна «Божьи пастыри», присвячена священнослужителям, які загинули в роки репресій, у виконанні Камерного хору Харківської обласної філармонії під керівництвом В. Палкіна. Пісня «Божьи пастыри» постає як пісня-молитва і пісня-реквієм, пісня-подяка і пісня-плач. А потім ще довго-довго звучить в тобі і наповнює святим благословенням. Варто згадати виразні слова самого Владики Никодима з його передмови до книги ієродіакона Софронія (Макрицького) «Священномученик архиепископ Курский и Обоянский Онуфрий (Гага-люк) 1889–1938» про страдницький подвиг святителів: «Новомученики Слободского края остались непоколебимы в вере, своею исповеднической кровью засвидетельствовали они преданность Православию. Никакие трудности жизни, расколы, унижения, клевета и политические обвинения, узнические испытания, умерщвления не могли отлучить их от любви Божией (Рим. 8, 35), посеять в них мрак неверия и вражды против Творца, превратить их совесть в поле страстей и беззаконня»: Божьи пастыри наши лучшие, Вы не дрогнули, умирая. Вы несли свой крест, новомученики Слободского края. Всі пісні двох прослуханих альбомів гарні, одна краща за іншу, тому хочеться назвати ще кілька напрочуд гарних творів, які надзвичайно сподобалися і запам’яталися.
Це: «Гори, гори, моя лампадка» (муз. Ю. Овчаренка, вик. А. Тимошенко), «Спогади» (муз. Ю. Овчаренка, вик. О. Літенко), «Прерванный полет» (муз. Г. Пугачова, вик. Н. Пугачова), «Владика Онуфрій» (муз. Г. Пугачова, вик. Г. Пугачов), «Заповіт» (муз. М. Стецюна, вик. І. Сахно). Неймовірно, як актуально і пророче звучать нині заключні слова завершальної пісні нашого Митрополита Владики Никодима: Запам’ятайте заповіт: Єднайтесь всі в одну родину! Допоки Захід є і Схід – Допоки буде Україна.
Березень, 2014
Раба Божа Татіана