28 вересня, напередодні чотирнадцятої Неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння.

У день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, першу з яких очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський.
На сугубій єктенії піднесена молитва за мир в Україні.

Після богослужіння було звершено молитовне поклоніння Чесному і Животворящому Хресту Господньому, після чого цього дня всі парафіяни храму, цілують Хрест, який знаходиться на середині храму.

Що б залишалося нам сказати про хрест, який, як відомо, поставлений був для того, щоб вороги і грішники прибивали до нього Христа? Ось до цього і відносяться слова апостола: Що широта і довгота, і глибина і висота (Еф. 3:18). Адже широта його в поперечині хреста, на якій простягаються руки Розп’ятого, позначаючи широту любові й благих діянь. Довжина простягається від поперечки хреста до землі, до неї прилягають спина і ноги: вона позначає терпіння довжиною на весь час аж до кінця. Висота – у вершині, що височіє над древом хреста: вона позначає кінцеву мету, на яку все звернено. Глибина виявляється в тій частині, яка входить у землю: там таємниця, яку не побачити, і все ж звідти виходять усі частини хреста, вони видимі й доступні. Так і все добре в нас виходить із глибин благодаті Божої. І нарешті, як усі знають, знамення Христове хіба не є хрест Христовий? Адже доки знамення не звершиться, чи то на чолі віруючих, чи то на воді, з якої вони відроджуються, чи то на олії помазання, чи то на жертві, що живить їх, – ніщо не буде на користь. Так як же може бути, щоб тим, що роблять лиходії, не могло бути позначено нічого доброго?

27 вересня Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

Напередодні свята, 26 вересня, братією монастиря у священному сані було відслужено всенічне бдіння з чином Воздвиження Хреста.

Початково свято Воздвиження встановлене Церквою на згадку про віднайдення Хреста Господнього у IV столітті. У VII столітті зі спомином про віднайдення Хреста була з’єднана інша подія – повернення древа Животворящого Хреста Господнього з перського полону. Це відбулося 14 вересня 628 року (27 вересня за новим стилем).

Таким чином, у святі цього дня з’єдналися два спомини: про знайдення Хреста Господнього і про повернення його з полону. Крім цього, богослужбові тексти свята нагадують вірним про страждання і смерть Господа, які Він витерпів на Хресті заради нашого спасіння.

Вранці 22 вересня, в Неділю 13-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. Першу літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря.

За богослужінням молилися за мир в Україні.

В сьогоднішньому Євангельському читанні, у притчі про виноградник зображено Церкву старозавітну і Боже про неї піклування. Новозавітна Церква успадкувала старозавітну, тому й до неї може стосуватися притча ця, а оскільки кожен християнин теж церква Бога живого, то й до нього. Останнє значення для нас потрібніше. Що згідно цього значення виноградник? Душа, що отримала відпущення гріхів, благодать відродження, дар Святого Духа, як запоруку спадщини вічного Царства, слово Боже, святі таїнства, ангела-хранителя. Хто виноградарі? Свідомість і свобода. Вони отримують дари і дають зобов’язання обробляти їх і плодоносити Господу. Хто несумлінні виноградарі? Ті, які вигодами християнськими хочуть користуватися і користуються, скільки це доречно в зовнішньому порядку життя, а гідних Господу плодів духовних не приносять. Хто посланці від Господа? Совість зі страхом Божим, слово Боже, вчителі та пастирі, якими хоче Господь напоумити невиправних. Ті, хто не хоче виправитися, не слухають їх; деякі женуть їх і намагаються заглушити їхній голос; інші ж доходять до того, що і проти Самого Господа починають ворогувати, коли віру в Нього відкидають у різних видах. Кінець: “злих жорстоко погубить”.

21 вересня, напередодні тринадцятої Неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.

Наступного дня після свята Різдва Пресвятої Богородиці Православна Церква вшановує пам’ять батьків Діви Марії, святих Богоотців Іоакима і Анни. Іменування «Богоотці» вони отримали, тому що є прямими пращурами Господа Іісуса Христа.
Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою донькою священника Матфана із Віфлеєма, який походив із коліна Левіїного, роду Ааронового. Вона вийшла заміж за святого Іоакима, який був родом із Галілеї. Іоаким, син Варпафіра, був нащадком царя Давида, якому Бог обіцяв, що від сімені його нащадків народиться Месія, Спаситель світу.
Подружжя жило в Назареті Гагілейському, що в північній частині Палестини. За іншими відомостями, вони жили в Єрусалимі. Іоаким і Анна вели праведне життя й щороку віддавали дві третини своїх доходів до Єрусалимського храму та бідним.
Праведні Іоаким і Анна не мали дітей до глибокої старості й все життя сумували та плакали через це. Їм доводилося переносити зневагу і глузування, бо тоді бездітність вважали ганьбою. Протягом п’ятдесяти років шлюбу подружжя тільки палко молилося Богові, уповаючи на Його волю.
Одного разу під час великого свята дари, які праведний Іоаким взяв до Єрусалима для принесення Богу, не були прийняті священником Рувимом. Він вирішив, що бездітний чоловік негідний приносити жертву Богові. Це дуже засмутило старця Іоакима, і він, вважаючи себе найгрішнішим із людей, не повернувся додому, а оселився на самоті в пустельному місці. Праведний Іоаким вирішив провести в пості й молитві сорок днів і ночей, молячи Господа про милість.
Його праведна дружина Анна думала, що вона є головною винуватицею горя, яке їх спіткало. Дізнавшись про вчинок свого чоловіка, Анна також стала в пості і молитві скорботно просити Бога про дарування їй дитини, обіцяючи принести в дар Богу народжене чадо.
Молитва святого подружжя була почута: їм обом з’явився ангел і сповістив, що у них народиться Донька, Яку благословить весь рід людський.
Коли настав час, у Анни народилася Донька Марія. У віці трьох років Вона була приведена до храму, де виховувалася до дванадцяти років.
Через декілька років після цього праведний Іоаким преставився у віці вісімдесяти років. Овдовівши, свята Анна оселилася при Єрусалимському храмі, поблизу своєї Дочки. Вона прожила при храмі два роки і померла у віці сімдесяти років.