Великомученик Георгій був сином багатих і благочестивих батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (у давнину — Беліт) біля підніжжя Ліванських гір. На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні, що вражає списом змія. Це зображення ґрунтується на переказах і належить до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що недалеко від місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері жив змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір — удав, крокодил чи велика ящірка — невідомо. Забобонні люди тієї місцевості для втамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поталу юнака чи дівчину. Одного разу жереб випав на дочку правителя тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона з жахом почала чекати появи змія. Коли ж звір став наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Таким дивовижним явищем він припинив знищення юнаків і дівчат у межах Бейрута та навернув до Христа мешканців тієї країни, які до цього були язичниками.
Божественна літургія в Неділю 3-тю після Пасхи, святих жон-мироносиць
Вранці 4 травня, у Неділю 3-тю після Пасхи, святих жон-мироносиць, у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, першу з яких очолив намісник обителі, архімандрит Нестор.
Під час Божественної Літургії підносилися особливі прохання про дарування миру і тиші в нашій землі.
Євангеліє сповіщало сьогодні про подвиг святих жон, які пішли за Боголюдиною під час Його земної подорожі, були свідками Його страждань, були присутніми при Його похованні.
Святі жони не поступаються в мужній самовідданості Йосипу. Будучи присутніми при похованні в пяток, вони не вважали за потрібне в суботу — в день спокою — порушити той спокій, яким спочивало в священному мороці і затворі гробової печери тіло Господа. Жони мали намір проявити свою старанність до Господа виливом миру на Його тіло. За старанність свою до Боголюдини, за рішучість вшанувати всесвяте тіло, яке охороняла військова охорона, за яким пильно спостерігала ненависть Синедріону, святі жони, перші з людей, одержали точний і вірний висновок про воскресіння Христа, стали першими й проповідниками воскресіння, бо вони отримали благовістя про нього з вуст ангела.
Всенічне бдіння напередодні Неділі 3-ї після Пасхи, святих жон-мироносиць
Напередодні Неділі 3-ї після Пасхи, святих жон-мироносиць в нашому монастирі було відслужено всенічне бдіння. Недільне богослужіння очолив намісник обителі у співслужінні братії у священному сані. Під час Утрені отець намісник прочитав Євангеліє, що оповідає про Воскресіння Христове, і здійснив помазання духовенства і вірян освяченим єлеєм. Коли Бог помер як Людина, обтяжена гріхами людськими, хто з тих, про кого Він дбав від вічності, подбав про Нього мертвого? Хто відвідав труну Його? Хто виявив любов свою до Померлого? Жінки. Але не всі і не всякі жінки, а жінки-мироносиці, душі яких були, немов миром, помазані безсмертною любов’ю Господа нашого Ісуса Христа. Душі їхні були сповнені аромату віри і любові, тому вони і руки свої наповнили ароматами і пішли до гробу, щоб помазати тіло Христове.
У третю неділю після Пасхи Церква святкує пам’ять святих мироносиць, які першими дізналися про воскресіння Спасителя. До мироносиць відносять кілька благочестивих жінок, які згадуються в Євангелії: Марію Магдалину, Марію Яковлеву, Саломію, Іоанну, Сусанну, сестер Марфу та Марію. Разом із ними Церква вшановує таємних учнів Спасителя — Никодима та Йосипа Аримафейського.
Божественна літургія у вівторок 2-ї седмиці після Пасхи. Радониця. Поминання померлих
Вранці 29 квітня, у вівторок другої седмиці після Пасхи були відслужені великодні заупокійні богослужіння. За Богослужінням підносилися сугубі прохання про припинення війни і про мир в Україні. По завершенні богослужіння було звершено панахиду.
У вівторок Фоминої седмиці буває служба з поминанням покійних — цей день відомий під назвою Радониця.
Радониця зобов’язана своїм походженням тому статутному припису, за яким у Великому пості поминання покійних, яке не можна здійснити свого часу з нагоди великопісної служби, переноситься на один із найближчих буденних днів, у який можна звершити не тільки панахиду, а й повну Літургію. Таким і є вівторок Фоминої седмиці, оскільки напередодні понеділка після вечірні ще не можна здійснювати панахиду, як повинно бути під час поминання.
Поминання покійних цього дня відбувається також і на кладовищах, куди віряни разом із молитвою приносять близьким покійним і всім православним християнам радісну звістку про Воскресіння Христове, яке провіщає загальне воскресіння померлих і життя «в невечірньому дні Царства Христового».
Неділя 2-га після Пасхи, апостола Фоми. Антипасха
Сьогодні, 27 квітня, у неділю 2-гу після Пасхи в нашому монастирі було звершено дві Божественні літургії.
За Богослужінням підносилися сугубі прохання про припинення війни та про мир в Україні.
Світла седмиця закінчується Фоминою неділею, яка є ніби заміною (повторенням) самого Великоднього дня, через що вона і названа ще Антипасхою (у перекладі з грецької — «замість Великодня»). Богослужіння цього дня присвячене, головним чином, спогаду явищ Христа після Воскресіння Апостолам, зокрема й Фомі. Уся служба спонукає вірян пробудитися від сну гріховного, звернутися до Сонця Правди — Христа, укріпити в собі віру і разом з ап. Фомою щиро, радісно вигукнути: «Господь мій і Бог мій».
