18 серпня 2025 року, напередодні свята Преображення Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, братією обителі було відслужено святкове всенічне бдіння. Після читання Святого Євангелія звершено помазання освяченим єлеєм братії та вірян нашого храму.

Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа встановлене у пам’ять преображення Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор, про що розповідають три євангелисти – Матвій, Марко і Лука. Всі три синоптичних Євангелія містять дуже подібні описи Преображення. Як описують Євангелія, незадовго до свого розп’яття Ісус Христос, взявши з Собою трьох учнів – Петра і братів Заведеевих, Якова та Івана, вирушив з Кесарії Філіппової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, що підноситься над пагорбами Галілеї, Ісус став молитися. Стомившись, апостоли заснули, як сказано в Євангелії: “Петро та приявні з ним були зморені сном”. Прокинувшись, вони побачили, що Ісус Христос преобразився: Він стояв оточений яскравим сяйвом: обличчя Його сяяло, як сонце, одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч з Ним стояли два найшанованіші старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом про Його близький відхід. Далі Євангеліє оповідає про те, що співрозмовників осінила біла хмара, з якої пролунав голос Божий: “Це – Син Мій улюблений, Його слухайте”. Бачення зникло. Учні в страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: “Встаньте, не бійтеся”. Учні тоді встали і побачили Ісуса вже у звичайному вигляді. Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку повернулися в Капернаум. Христос наказав нікому не розповідати про те, що вони бачили, – до тих пір, поки Він не воскресне з мертвих. Що стосується хронології встановлення свята, то в історичній літургіці існують версії про його надзвичайно давнє походження: “З 900 року його святкують у Візантії як… Преображення Спасителя”. Однак, більш імовірно, що свято було встановлене в IV столітті: у цей час рівноапостольна Олена, мати Костянтина Великого, звела на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього. І якийсь час Преображення було в Святій Землі місцевим святкуванням. Лише з V століття святкування було поширеним на християнському Сході. Вважається, що свято Преображення нагадує людям про необхідність їх – за Божим провідництвом і участю – духовного преображення. Церква вчить, що Своїм Преображенням, Спаситель дозволив людям на власні очі побачити всю повноту того Преображення, яке очікує людину в Царстві Божому. Христос готував учнів до Своєї смерті, вони повинні побачити Його у славі, щоб не похитнутися у вірі в часі випробувань. На Сході до початку серпня поспівають злаки й виноград, які християни приносять у храм для благословення на подяку Богові за Його любов, за дарування щедрого врожаю. Частину врожаю у перші століття християни жертвували в храм для здійснення Таїнства Євхаристії. Стародавній звичай освячувати плоди походить з VIII століття.

У 10-ту Неділю після П’ятидесятниці, 17 серпня в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії, ранню з яких очолив намісник обителі в співслужінні братії в священному сані.

Під час Божественної літургіі підносилися сугубі молитви за мир в Україні.

16 серпня, напередодні Неділі 10-ї після Пʼятидесятниці, в соборному храмі на честь ікони Божої Матері «Озерянська» було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив намісник обителі, архімандрит Нестор у співслужінні братії монастиря.

14 серпня 2025 року, у день свята Ізнесіння чесних древ Животворчого Хреста Господнього у нашому монастирі, соборно братією обителі було відслужено Божественну Літургію.

Напередодні 13 серпня у нашому монастирі було відслужене вечірнє богослужіння, під час якого було винесено Хрест на середину храму для поклоніння.

На сугубій єктенії піднесена молитва за мир в Україні. Після закінчення богослужіння священики відслужили водосвятний молебен та освятили мед нового збору.

Сьогодні 14-го (1-го за старим стилем) серпня святом Походження (Ізнесіння) Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього починається піст, присвячений приготуванню до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Успенський піст — це підготовка православних християн до двох двунадесятих свят: Преображення Господнього та Успіння Божої Матері. Так звані двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Пресвятої Богородиці та діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Успенський піст починається рівно через місяць після Петрового посту. Успенський піст — найкоротший багатоденний піст у церковному календарі. Він триває всього два тижні, причому починається і закінчується завжди однаково. Дати Успенського посту: з 14 по 27 серпня. Як говорить церковний Устав, Успенський піст — такий же суворий, як і Великий. Це означає, що з 14 по 27 серпня православні християни утримуються від м’ясних, молочних продуктів і від яєць. 19 серпня, на свято Преображення Господня, дозволяється їсти рибу. 28 серпня, на свято Успіння Божої Матері, якщо він випадає на середу або п’ятницю, можна вживати рибу. У такому випадку розговіння переноситься на наступний день. А ось якщо Успіння випадає на інші дні тижня, то посту немає. Але багато в чому питання, що можна їсти в Успенський піст, а що не можна, має вирішуватися індивідуально – залежно від стану здоров’я, віку, підготовленості конкретної людини. Окремо варто розглянути пісний раціон дітей. Доречно нагадати настанову Іоанна Златоуста: «Помиляється той, хто вважає, що піст – лише в утриманні від їжі. Справжній піст – є відступ від злого, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання пристрастей, припинення наклепу, брехні, клятвопорушення».

Сьогодні 10-го серпня, у 9-у Неділю по П’ятидесятниці у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, піздню літургію очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі. 

Під час Божественної літургіі підносилися сугубі молитви за мир в Україні.
Були великі люди, які будували будівлю свого християнського життя з дорогоцінних каменів, як будував її преподобний і богоносний отець наш Серафим Саровський, святителі Питирим Тамбовський і Тихон Воронезький. Були такі, які будували із золота і срібла.
Але є багато людей, які вважають себе християнами, які будують будівлю свого життя з дерева, сіна, соломи. Що це означає? Вони будують теж на основі, покладеній апостолом Павлом, на Основі, Яка є Ісус Христос, але будують непридатні, жалюгідні халупи – дерев’яні, солом’яні, інколи навіть тільки схожі на купу сіна, бо рідко творять богоугодні справи, а частіше грішать. Мало вони думають про жертви духовні, а більше дбають про те, щоб збудувати будівлю для безтурботного життя в цьому віці.
Є деякі люди, чиї будівлі подібні до павутиння, і тчуть вони це павутиння все життя, чекаючи, щоб у нього заплуталися брати й сестри їхні. Про таких уже годі й говорити. (Лука Кримський святитель)