Ввечері, 13 жовтня, напередодні свята Покрова Пресвятої Богородиці Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський очолив святкове всенічне бдіння в Озерянському храмі обителі.

Вранці 13 жовтня, в Неділю 16-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Богослужіння очолив намісник обителі, архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі. За богослужінням молилися за мир в Україні.

Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати — люби, але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальни ми правилами: “люби… як самого себе” (Мф. 19:19); і “як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними” (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.
Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: “люби ближнього… як самого себе”, то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше “я”, то не чекай добра.

12 жовтня, напередодні шістнадцятої Неділі після П‘ятидесятниці у соборному храмі монастиря, на честь ікони Божої Матері «Озерянська» було звершено всенічне бдіння.
Богослужіння очолив намісник обителі архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.

Вранці 6 жовтня, в Неділю 15-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. Першу літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря.

За богослужінням молилися за мир в Україні.

В сьогоднішньому читанні Євангелія від Луки розповідається про те, що цілу ніч трудилися рибалки і нічого не спіймали; але коли Господь увійшов у їхній човен і після проповіді велів закинути сіть, спіймалося стільки, що витягнути не могли і сіть прорвалася. Це образ усякої праці без допомоги Божої і праці з допомогою Божою. Поки одна людина трудиться і одними своїми силами хоче чогось досягти — все з рук валиться; коли наблизиться до неї Господь, — звідки потече добро за добром. У духовно-моральному відношенні неможливість успіху без Господа відчутно помітна: “без Мене не можете робити нічого” (Ін.15:5) — сказав Господь. І цей закон діє у всякому. Як гілка, якщо не зрощена з деревом, не тільки плоду не приносить, але, висихаючи, і живність втрачає, так і люди, якщо не перебувають у живому спілкуванні з Господом, плодів правди, цінних для життя вічного, приносити не можуть. Добро якесь і буває в них іноді, тільки на вигляд добро, а по суті недоброякісне; як лісове яблуко і червоне буває на вигляд, а спробуй — кисле. І в зовнішньому, життєвому відношенні теж відчутно видно: б’ється, б’ється інший, і все безрезультатно. Коли ж зійде благословення Боже, — звідки що береться. Уважні до себе і до шляхів життя на досвіді знають ці істини.