Божественна Літургія передосвячених Дарів у п’ятницю 3-ї седмиці Великого посту

21 березня, у п’ятницю третьої седмиці Великого поста, у нашому монастирі було звершено Божественну Літургію Передосвячених Дарів.

Один із плодів причащання Тіла і Крові Христової, за словом Самого ж Спасителя, полягає в тому, що вони служать для того, хто причащається, найближчою запорукою його майбутнього воскресіння плоттю в життя вічне. Той, хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, — каже Спаситель, — матиме вічне життя, і Аз воскрешу його в останній день (Ін. 6; 54). Тут, мабуть, знову місце питанню, чому воскресіння засвоюється особливо тим, які причащаються Тіла і Крові Христової? Чи не належить воно й усім, хто помирає, за сказаним: «Настане час, коли ті, хто перебувають у гробах, почують голос Сина Божого… і, почувши, оживуть»? (Ін. 5; 25-28). Так, усі воскреснуть, але не однаково, не тільки за метою, — бо одні воскреснуть для мук, а інші для блаженства вічного, а й за способом воскресіння, бо одні воскреснуть за силою однієї всемогутності, яка має на них впливати, а інші — за силою цієї всемогутності та разом за дією внутрішньої благодатної прихильності до воскресіння й життя вічного. Тому в словах Спасителя: Аз воскрешу його, хоча вони сказані, мабуть, просто й узагалі, треба припускати особливу силу й особливу думку. Аз воскрешу його, тобто: «Я Сам, а не труба Архангела; воскрешу його, як живий член власного Мого Тіла, з яким Я нерозривно поєднаний, і в якому жив дотепер, який істотно ніколи і не вмирав, тому що перебував у Мені, і Аз у ньому. Я воскрешу або паче збуджу його, як збуджують від сну: тільки з’явлюся світові, і він сам прокинеться і кинеться до Мене нестримно, бо в ньому — Тіло і Кров Моя, бо Я і він — єдине!» З цього боку на причастя Тіла і Крові Христової треба дивитися, браття, як на особливе якесь приготування нас до майбутнього нашого воскресіння.

Божественна Літургія Передосвячених Дарів у середу 3-ї седмиці святої Чотиридесятниці

19 березня, у середу третьої седмиці Святої Чотиридесятниці, у храмі Свято-Іллінського чоловічого монастиря, братією обителі у священному сані було звершено Божественну Літургію Передосвячених Дарів. 
Під час літургії Передосвячених Дарів переносять Дари спочатку на жертовник, а потім на престол. Це пояснюється тим, що Великий Вхід на літургії святого Іоанна Златоуста і святого Василія Великого і великий вхід на літургії Передосвячених Дарів за зовнішньої схожості мають різне духовно-символічне значення.
Великий Вхід на літургії зображує ходу Господа на вільні страждання і хресну смерть. Поставлення чесних Дарів на престол і покриття їх воздухом знаменує зняття Ісуса Христа з хреста і покладення в труну. Закрита завіса зображує камінь гробу і приставлену до гробу варту.
Великий Вхід на літургії Передосвячених Дарів символізує прихід до нас Спасителя світу як Переможця смерті. Спокутна Жертва принесена. Господь входить, щоб подати тим, хто молиться, Своє Тіло і Свою Кров. Це виразно виражено в піснеспіві великого входу: «Ныне силы небесныя с нами невидимо служат. Се бо входит Царь славы. Се Жертва Тайная совершена дориносится». Священик, що несе на чолі освячені Святі Дари, проходячи царськими вратами, запрошує до причастя: «Верою и любовию приступим, да причастницы Жизни Вечныя будем. Аллилуия, аллилуия, аллилуия». Усі, хто молиться у вівтарі та храмі, стають на коліна.
Після трьох поклонів із молитвою преподобного Єфрема Сиріна, Прохальної єктенії, молитви Господньої починається причастя.

Чин Пасії

Недільного вечора 16 березня була відслужена вечірня з чином Пасії та утреня.Паcію очолив ієромонах Даниїл. Особливістю звершення Пасії в недільні дні Великого посту є спів Акафіста Страстям Христовим, складеного святителем Інокентієм, архієпископом Херсонським і Таврійським у першій половині ХIХ століття.
Крім того, на пасії ми чуємо деякі зворушливі піснеспіви з богослужіння Великої П’ятниці — дня тілесної смерті Господа. Так, виконується стихира «Приидите, ублажим Иосифа приснопам’ятного», яку співають під час цілування Плащаниці Христової; перед читанням Євангелія звучить прокимен «Розділили ризи Мої собі, і за одіяння Моє меташа жереб…». Ці та інші молитви підносять нас на Голгофу, знов і знов нагадуючи про кінцеву мету Посту — співрозп’яття з Христом.
На завершення священство, а потім і віряни вклонилися і приклалися до Розп’яття в центрі храму.  

Божественна літургія в Неділю 2-гу Великого посту

16 березня 2025 року, у другу Неділю Великого Посту, Свт. Григорія Палами і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, першу з яких звершено соборно духовенством монастиря, яку очолив архімандрит Нестор з братіею обителі у священному сані.
Після проголошення сугубої єктенії було прочитано молитву за мир в Україні. По завершенні недільного богослужіння духовенство вийшло на середину храму та здійснило славлення з читанням молитви всім преподобним отцям Києво-Печерським. За сьогоднішнім богослужінням читалося Євангеліє від Марка про зцілення розслабленого, якого принесли до ніг Христа Спасителя. Бачачи цю віру, а також і віру самого розслабленого, який дозволив себе спустити в такий спосіб до ніг Ісуса, Господь говорить розслабленому: «Дерзай, чадо, відпускаються гріхи твої!», указуючи цим самим на зв’язок, який є між його хворобою і гріховністю. За вченням Слова Божого, хвороби і є наслідком гріхів (Ін. 9:2, Як. 5:14, 15) і посилаються іноді Богом як покарання за гріхи (1 Кор. 5:3-5, 1 Кор. 11:30). Часто між хворобою і гріхом є очевидний зв’язок, якими є, напр., хвороби від пияцтва і розпусти. Тому, щоб зцілити хворобу, потрібно спочатку зняти гріх, пробачити його.

Всенічне бдіння напередодні Неділі другої святої Чотиридесятниці, дня пам’яти святителя Григорія Палами, архіепископа Фессалонікійського і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських

Увечері 15 березня, напередодні Неділі другої святої Чотиридесятниці, дня памяти святителя Григория Палами, архіепископа Фессалонитского і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння, яке очолив архімандрит Нестор з братіею обителі у священному сані. На богослужінні другої неділі Великого посту до піснеспівів недільних додаються урочисті піснеспіви, присвячені святителю Григорію Паламі, а приблизно в середині богослужіння співається святковий піснеспів (тропар), присвячений святому: «Православию наставниче, святителем украшение, богословцем поборниче непобедимый, Григорие чудотворче, Солуню великая похвале, проповедниче благодати, моли Христа Бога спастися душам нашим».
Друга неділя Великого посту присвячена святителю Григорію Паламі — святому, якому ми завдячуємо появою молитви «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного», а точніше її безперестанним повторенням. Називаючи його ім’ям наступний за Неділею Торжества Православ’я календарний період, Православна Церква підкреслює тим самим особливу цінність тієї містичної традиції, якій святий Григорій дав остаточне осмислення. Ця форма християнської містики, що мала на той час багатовікову традицію, має назву «ісихазм» (від грецького «ісихіа» — «спокій», «мовчання»), або, на честь його систематизатора, — «паламізм». Святий навчив Церкву вірити, що людині можливо освятитися світлом, подібним до Фаворського світла Преображення. Така можливість відкривається на шляху аскетичного діяння, по суті — дорогою посту.