Всенічне бдіння собору Вселенських учителів і святителів Василію Великому, Григорію Богослову, Іоанну Златоусту

Увечері 11 лютого 2025 року, напередодні свята собору Вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанну Златоуста, у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський у співслужінні братії обителі.
За часів імператора Олексія Комніна, який правив із 1081 до 1118 року, у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори мужів, освічених у питаннях віри і старанних у набутті чеснот. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу св. Василію перед двома іншими, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту. У ньому, говорили його прихильники, не було нічого низинного чи земного, він був організатором чернецтва, очільником усієї Церкви в боротьбі з єресями, суворим і вимогливим пастирем стосовно чистоти моралі. Тому, робили висновок вони, св. Василій стоїть вище за св. Іоанна Златоуста, який за характером був більш схильний прощати грішників.
Інша партія, навпаки, захищала Златоуста, заперечуючи супротивникам, що прославлений єпископ Константинополя анітрохи не меншою мірою, ніж свт. Василій, був спрямований боротися з вадами, закликати грішників до покаяння і спонукати народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, златоустий пастир зросив Церкву справжньою повноводною рікою проповідей. У них він тлумачив Слово Боже і показував, як його застосовувати в повсякденному житті, причому йому вдалося це зробити краще, ніж двом іншим християнським учителям.
Третя група ратувала за те, щоб визнати головним свт. Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Вони говорили, що свт. Григорій, який краще за всіх опанував мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого ступеня в спогляданні Бога, тому ніхто з людей не зміг настільки чудово викласти вчення про Святу Трійцю.

Божественна літургія в Неділю про митаря та фарисея

9 лютого, в Неділю про митаря та фарисея намісник нашої обителі звершив Божественну літургію у співслужінні братії в священнорму сані.

Учора вчило нас Євангеліє невідступності в молитві, а нині вчить смиренності або усвідомленню відсутності права бути почутому. Не привласнюй собі права бути почутому, але починай молитися як той, хто не заслуговує на увагу і відважився відкрити вуста та піднести молитву до Бога через одну безмежну милість Господа до нас бідних. І на думку нехай не приходить тобі: я те й те зробив – подай же мені те-то. Усе, що б ти не виконав, вважай належним; ти повинен був усе те зробити. Якби не зробив, зазнав би покарання, а що зробив, тут нема за що нагороджувати, нічого особливого не явив ти. Он фарисей перерахував свої права бути почутому і вийшов із церкви ні з чим. Погано не те, що він так робив, як говорив; так і слід було йому чинити, а погано те, що він виставив те, як щось особливе, тоді як коли він це зробив, то й думати про те не слід було. Визволи нас, Господи, від цього фарисейського гріха! Словами рідко хто так говорить, але в почутті серця мало хто не буває таким. Бо чому погано моляться? Тому, що і без того почуваються в порядку перед Богом.

Всенічне бдіння напередодні Неділі про митаря та фарисея

8 лютого, напередодні Неділі про митаря та фарисея, намісник нашої обителі очолив всеношну у співслужінні братії обителі.

З Тижня (Неділі) про митаря і фарисея Церква починає готувати нас до Великого посту. На недільних утренях, перед каноном співаються зворушливі стихири «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче…», «На спасения стези настави мя, Богородице…», «Множество содеянных мною лютых…».
В основу першої стихири — «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче…» — покладена притча про митаря: з неї взято порівняння для зображення покаянного почуття. В основі другої пісні — «На спасения стези настави мя, Богородице…» — лежить притча про блудного сина. В основі третьої — «Множество содеянных мною лютых…» — пророкування Спасителя про Страшний Суд.
«Слава Отцу и Сыну и Святому Духу: Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче, утренюет бо дух мой ко храму святому Твоему, храм носяй телесный весь осквернен; но яко Щедр очисти благоутробною Твоею милостию.
И ныне и присно и во веки веков, аминь: На спасения стези настави мя, Богородице, студными бо окалях душу грехми и в лености все житие мое иждих; но Твоими молитвами избави мя от всякия нечистоты.
Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей и по множеству щедрот Твоих очисти беззаконие мое!
Множество содеянных мною лютых помышляя окаянный, трепещу страшнаго дне суднаго, но надеяся на милость благоутробия Твоего, яко Давид вопию Ти: помилуй мя, Боже, по велицей Твоей милости!» — це єдиний піснеспів, що об’єднує період підготовки до Великого посту і сам піст, уперше прозвучавши в Неділю про митаря і фарисея. Ми чутимемо його на кожній недільній всенічній (вечірнє богослужіння в суботу ввечері) аж до п’ятої Неділі Великого посту, або Неділі преподобної Марії Єгипетської.

Божественна літургія в Неділю 32-гу після П’ятидесятниці

Вранці 2 лютого, в Неділю 32-гу після П’ятидесятниці, день памʼяті преподобного Евфимія Великого, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Першу Божественну літургію очолив архімандрит Нестор у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері у співслужінні братії монастиря.

За богослужінням молилися за мир в Україні.

“Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді” (Притч. 21:13). А ми часто дивуємося, чому Бог не слухає молитов наших? Ось і причина! Через те, що бували, мабуть, випадки, коли ми затикали вуха свої від слів, якими вмовляв нас нужденний; ось і нас не чує Господь. Але це ще не велике горе, якщо не чути молитву про що-небудь тимчасове, а ось горе, якщо не стане Господь слухати нас, коли почнемо молитися Йому про відпущення гріхів наших. А не стане, якщо крик до Нього тих, які знехтувані нами, сильніший за наші молитви. Треба поспішити відвернути цю крайню біду за прикладом Закхея, якому за його мудрі рішення Господь сказав: “Нині настало спасіння дому цьому” (Лк. 19:9).