23 березня братією монастиря було звешено всенічне бдіння.
Цим урочистим вечірнім Богослужінням свята Церква предваряє недільний день першого тижня Великого посту, іменованому Торжеством Православ’я.
У першу неділю Великого посту Церква святкує Торжество Православ’я, згадуючи подолання історичного явища іконоборства у 843 році в Константинополі та повернення вшанування ікон як живого свідчення втілення Бога у людську природу і освячення матеріального світу. Захист ікон був захистом віри у втілення Христа, оскільки іконоборство було однією із форм заперечення реальності історичної події втілення Бога. Християнська ікона — це вираження богослов’я у фарбах. Все, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою друкованих літер, те на іконі зображене за допомогою різних фарб. Для православних християн ікона не є ідолом, що підміняє собою невидимого Бога, ікона — це символ і знак присутності Живого Бога «тут і зараз»: у Церкві, у нашому домі, а відтак і у нашому реальному житті. Між Боговтіленням Христа та іконошануванням святі отці Церкви бачили нерозривний зв’язок. Через освячення людського життя у Христі природа людини отримала нову сутність і стала достойною богословського оспівування, осмислення та зображення на іконах. Від самого початку історії Церкви іконошанування стало незмінним атрибутом православної віри.
