Category Archives: Новини

Божественна літургія в неділю 1-шу Великого посту. Торжество православ’я

У першу неділю Великого посту Православна Церква молитовно святкує Торжество Православ’я — торжество Церкви над усіма єресями і розколами, що коли-небудь існували. Цього дня в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, пізню з яких звершував соборно архімандрит Нестор с братією обителі у священному сані.

На сугубій єктенії прозвучали прохання про мир в Україні.

Після відпусту літургії було звершено чин Торжества Православ’я. 

Літургія Передосвячених Дарів у п’ятий день святої Чотиридесятниці

7 березня, у п’ятий день святої Чотиридесятниці, у Свято-Іллінському чоловічому монастирі була звершена друга в цьому році Літургія Передосвячених Дарів. Богослужіння очолив високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський у співслужінні братії обителі у священному сані. 
На завершення владика звернувся до віруючих з архіпастирським словом.        Літургією Передосвячених Дарів називається священнодійство, на якому не буває проскомідії та освячення Дарів, а для причастя використовуються Святі Дари, які були освячені раніше, за Літургією святителя Іоанна Златоустого чи святителя Василія Великого. Саме звідси й походить назва цього богослужіння.Свій початок воно бере від часів апостольських. Спочатку заборона звершувати повну літургію в будні Великого посту була пов’язана з тим, що Євхаристія в Древній Церкві нерозривно була пов’язана з агапами — вечерями любові. В умовах необхідності дотримання суворого посту неможливо було влаштовувати такі вечері, але за не менш древнім звичаєм, потрібно було доволі часто причащатися, що і стало початком виникнення чину Літургії Передосвячених Дарів.Крім того, Церква Христова розуміє піст як час покаяння та жалоби про свої гріхи, час смирення, а такий стан не можна сумістити з повною радістю світлого торжества Євхаристії.Тому, прагнучи зберегти покаянний стан душі, але разом з тим не позбавляючи вірних можливості причащатися, Свята Церква встановила звершувати в середу та п’ятницю Великого посту Літургію Передосвячених Дарів.       Після завершення Божественної літургії було
звершено читання канону великомученику Феодору
Тирону з молитвою на освячення колива.
 
 
 

Читання четвертої частини канону преподобного Андрія Критського

05 березня 2025 року, у четвер першої Седмиці Великого посту, архімандрит Нестор очолив читання четвертої частини канону преподобного Андрія Критського.

В дні Святої Чотиридесятниці ми особливим чином концентруємось на своєму духовному стані, оскільки цей період року даний нам для вдосконалення, покращення і піднесення. Період Посту – це не просто рядові сторінки церковного календаря, а конкретна можливість для пошуку в собі всього того, що у звичайний час може бути малопомітним, однак таким, що заважає нам провадити своє життя у душевному спокої, всіляко збентежуючи наш внутрішній стан і відволікаючи від молитви, вчинення благочестивих справ і, відповідно, наближення до Творця.
Зараз ми знаходимося на початку постового шляху, але ми навіть не встигнемо відчути як дуже скоро цей шлях завершиться – що буде з нами після цієї мандрівки? Передусім її результатом має стати радість досягнення нового оновлення душі, радість від крокування із благочестям за дороговказами любові, покаяння і смирення. Постова дорога покликана повернути християнина до райського життя, в якому чільне місце займає служіння Богові і єднання із Ним, а гастрономічне питання взагалі жодним чином не постає. Звісно, постування передбачає утримання і від певних продуктів, але це лише побічне утримання, тоді як головним постуванням має бути ухилення від гріха, боротьба із ним та його наслідками.
В боротьбі із прогрішеннями небезпечним є поділ гріхів на більш і менш важливі, тоді як боротися потрібно із будь-якими із них. Так, до прикладу, святитель Григорій Богослов ставить таке риторичне запитання: _«Мені й малі провини здаються гідними сліз, тому що гріх є відчуженням від Бога. Як же я можу стерпіти, коли втрачаю Бога?»_. Безумовно, гріх віддаляє творіння від Творця і робить його вразливим перед подальшими спокусами, які тільки можуть здаватися малими, але навіть мізерний гріховний вчинок, що повторюється, врешті-решт перетворюється на величезну безодню пристрасті, в яку людина ввергається через тяжкість свого гріховного стану.