23 березня братією монастиря було звешено всенічне бдіння.

Цим урочистим вечірнім Богослужінням свята Церква предваряє недільний день першого тижня Великого посту, іменованому Торжеством Православ’я.

У першу неділю Великого посту Церква святкує Торжество Православ’я, згадуючи подолання історичного явища іконоборства у 843 році в Константинополі та повернення вшанування ікон як живого свідчення втілення Бога у людську природу і освячення матеріального світу. Захист ікон був захистом віри у втілення Христа, оскільки іконоборство було однією із форм заперечення реальності історичної події втілення Бога. Християнська ікона — це вираження богослов’я у фарбах. Все, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою друкованих літер, те на іконі зображене за допомогою різних фарб. Для православних християн ікона не є ідолом, що підміняє собою невидимого Бога, ікона — це символ і знак присутності Живого Бога «тут і зараз»: у Церкві, у нашому домі, а відтак і у нашому реальному житті. Між Боговтіленням Христа та іконошануванням святі отці Церкви бачили нерозривний зв’язок. Через освячення людського життя у Христі природа людини отримала нову сутність і стала достойною богословського оспівування, осмислення та зображення на іконах. Від самого початку історії Церкви іконошанування стало незмінним атрибутом православної віри.

22 березня, в п’ятницю першої седмиці Великого посту, священноархімандрит нашої обителі Високопреосвященнійший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський, очолив уставні Богослужіння: третій, шостий і дев’ятий часи, зображальні і вечірню з Божественною літургією Ранішеосвяченних дарів.
Під час Богослужіння возносилися прохання і молитва за мир в Україні.
Після завершення Божественної літургії було звершено читання канону великомученику Феодору Тирону з молитвою на освячення колива.

У четвер першої седмиці Великого посту братією була прочитана остання частина Великого покаянного канону Андрія Критського.

Четвер – останній день першої седмиці Святої Чотиридесятниці, коли читається Великий покаянний канон, наступного разу, вже повністю, його читатимуть під час служби, що дістала назву Маріїне стояння, бо за нею згадуються подвиги Марії Єгипетської. Закінчення читання канону свідчить про закінчення першої седмиці та наближення до першої неділі посту, в яку відзначається свято Торжества Православ’я.

На першій седмиці Великого посту, братією обителі звершено уставні богослужіння.

У понеділок, вівторок і четвер ранкове богослужіння складається з утрені, часів, образотворчих і вечірні. Богослужіння перших днів Великого посту більш суворе, покаянне, менш урочисте. Особливості великопісного богослужіння полягають у тому, що багато піснеспівівів і молитов співають або вимовляють із земними поклонами.

Перша седмиця Великого посту відрізняється своєю суворістю, а богослужіння тижня — тривалістю. Під час Великого Посту на богослужіннях згадується історія падіння і спасіння роду людського. Оживляючи перед уявним поглядом сумні картини мандрівки людства «в стране чужедей» «путями погибелі», Церква ясніше дає відчути гіркоту плодів гріха. З глибини душі, з глибин падіння підноситься покаянний, слізний голос: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя!»

20 березня 2024 року, у середу першої Седмиці великого посту, велике повечір’я з читанням великого покаянного канону преподобного Андрія Критського у храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері очолив священноархімандрит обителі Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський.