17 січня, напередодні 32-ої Неділі після П‘ятидесятниці, Неділі перед Богоявленням у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері. Богослужіння очолив намісник обителі архімандрит Нестор у співслужінні братії.
Category Archives: Новини
Богослужіння у суботу перед Богоявленням
17 січня 2026 року, у суботу перед Богоявленням, у день передсвята Богоявлення та Собору 70-ти апостолів, митрополит Харківський і Богодухівський Онуфрій звершив чин освячення нових антимінсів для храмів Харківської єпархії та Божественну літургію в храмі Озерянської ікони Божої Матері монастиря.
Під час богослужіння підносилися особливі прохання про мир в Україні, про визволення від ворога, про воїнів, які захищають Батьківщину, про тих, хто втратив свої домівки, а також про всіх, хто надає допомогу українському народові в цей складний час випробувань.
Царські часи, зображальні напередодні Богоявлення
Вранці, 16 січня, у храмі монастиря відбулися Царські часи,зображальні.
Богослужіння було звершено соборно братією обителі у священному сані.
(Лк. 10:1-15)
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: «і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже» (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? «Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому» (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.Святитель Феофан Затворник.

Божественна літургія у день свята Обрізання Господнього
14 сiчня, в день свята Обрізання Господнього, та день пам’яті святителя Василія Великого архієпископа Кесарії Кападокійської братією монастиря була соборно звершена Божественна Літургія.
Всенічне бдіння напередодні свята Обрізання Господнього
14 січня православна церква відзначає свято Обрізання Господнього та день пам’яті святителя Василія Великого архієпископа Кесарії Кападокійської.
Напередодні свята 13 сiчня братія монастиря на чолі з намісником обителі зібралися, щоб соборно помолитися в храмі обителі.
Після прочитання Святого Євангелія було звершено помазання всіх віруючих освяченим єлеєм.
Обрізання як обряд посвячення Божеству існувало у багатьох народів, зокрема й у єгиптян. У єврейському розумінні кров священна, тому що “кров є душа”, кров, що тече з органа, який дає життя, означає посвяту Богові життя, прийнятого як дар. У ізраїльтян цей обряд став знаменувати вступ до союзу-завіту Авраама й обраного народу з Богом і мав нагадувати народові про зобов’язання, що випливають із цього.
Православна Церква відзначає 14 січня свято Обрізання Господнього. У всіх храмах цього дня відбудуться святкові богослужіння.
Євангельський переказ свідчить, що на восьмий день після Народження Іісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками.
Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім’я Іісус (Спаситель) (Мф. 1:21), вимовлене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.
За тлумаченням отців Церкви, Бог Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних встановлень і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.
У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він і був.
Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.
