Monthly Archives: Жовтень 2025

Божественна літургія в Неділю 20-ту після П’ятидесятниці

Вранці 26 жовтня, в Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Першу Божественну літургію очолив намісник обителі у співслужінні братії монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.

У сьогоднішньому читанні Євангелія ми чули, як Господь у Своїй притчі про Сіяча, під яким Він розумів Самого Себе, під насінням – Слово Боже, яке проповідує, а під ґрунтом, на який падає насіння, – серця слухачів, Господь жваво нагадав їм їхні рідні поля, через які проходить Дорога, що подекуди заросли колючими кущами – тернами, а подекуди – кам’янистими, вкритими лише тонким шаром землі. Сіяння – прекрасний образ проповідування Слова Божого, яке, падаючи на серце, дивлячись на стан його, залишається безплідним або приносить плід більший чи менший.

Всенічне бдіння напередодні Неділі 20-ї після П‘ятидесятниці. Іверської ікони Божої Матері.

25 жовтня, напередодні двадцятої Неділі після П‘ятидесятниці та дня Іверської ікони Божої Матері у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.

Іверська ікона Божої Матері, також відома як «Воротарниця» або «Привратниця», займає особливе місце у православ’ї. Цей образ Богородиці шанується як один із найдавніших і чудотворних. Іконографія Іверської ікони належить до типу Одигітрія, що в перекладі з грецької означає “Провідниця”. На іконі Богоматір вказує на Немовля Христа, символізуючи шлях до спасіння через віру в Спасителя. Цей образ став не лише символом духовного наставництва, а й джерелом численних чудес.
Згідно з переказами, Іверська ікона була написана самим апостолом Лукою, який створив перші зображення Богородиці ще за Її життя. Однак історія ікони окутана легендами та чудесами. У IX столітті, під час іконоборства, образ був врятований від знищення благочестивою жінкою, яка опустила ікону в море. Чудесним чином ікона припливла до берегів Афону, де її виявили монахи Іверського монастиря. Відтоді вона стала головною святинею обителі і ніколи не покидала її стін.
Іверська ікона Божої Матері займає особливе місце в житті православних християн. Її шанують як захисницю і заступницю, здатну втішити у скорботах і направити на шлях істинний. Ікона стала символом надії і благодаті, а її списки поширилися по всьому світу. Важливо пам’ятати, що чудеса відбуваються не самою іконою, а по молитвах до Богородиці і Христа. Ікона служить сполучною ланкою між віруючими і Небесними Силами, допомагаючи людям висловити свою віру і надію.
Вшанування Іверської ікони Божої Матері відбувається кілька разів на рік. Найбільш значущі дати — 25 лютого і 26 жовтня. У ці дні віруючі збираються в храмах, щоб звершити молитви перед Богородицею, подякувати за Її заступництво і попросити допомоги для себе та близьких.
Іверська ікона Божої Матері продовжує залишатися одним із найшанованіших зображень Богоматері у православному світі. Її історія, іконографія і чудеса надихають мільйони віруючих по всьому світу. Цей образ нагадує про те, що Богородиця завжди поруч, готова стати Провідницею для кожного, хто шукає шлях до Бога. Іверська ікона — це не просто святиня, а й символ невмирущої благодаті, яка дарує втіху, надію і віру всім, хто звертається до неї з чистим серцем.

Божественна літургія в Неділю 19-ту після П’ятидесятниці

19 жовтня 2025 року, у Неділю 18-ту після П’ятидесятниц та в день апостола Фоми, у монастирі було звершено дві Божественні літургії.

Раннє Богослужіння очолив намісник обителі у співслужінні братії монастиря у священному сані.

Під час літургії підносилися щирі прохання та молитви за мир в Україні, за воїнів та весь народ Божий.

Всенічне бдіння напередодні Неділі 19-ї після П‘ятидесятниці та дня памʼяті апостола Фоми

18 жовтня 2025 року, напередодні девʼятнадцятої Неділі після П‘ятидесятниці та дня памʼяті апостола Фоми у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.

Завтра Свята Церква вшановує пам’ять святого апостола Фоми.
Святий апостол Фома був родом із галілейського міста Панеади і займався рибальством. Почувши благовістя Іісуса Христа, він залишив усе та пішов за Ним. Апостол Фома входить до числа дванадцяти святих апостолів — найближчих учнів Спасителя.
За свідченням Святого Письма, святий апостол не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Іісуса Христа (Ін. 20:25). На восьмий день після Воскресіння Господь явився апостолу Фомі й показав Свої рани. «Господь мій і Бог мій!» — вигукнув святий апостол (Ін. 20:28). «Фома, який був колись слабшим за інших апостолів у вірі, — говорить святитель Іоанн Златоуст, — став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх них, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
За церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія він закарбував мученицькою смертю: за навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
Частинки мощей святого апостола Фоми нині перебувають в Індії, Угорщині та на Афоні. На початок XXI століття частина чесної глави апостола зберігалася в монастирі святого Іоанна Богослова на острові Патмос (Греція).

Піздня божественна літургія в день свята Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

14 жовтня 2025 року, у свято Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський звершив святкову Божественну літургію у храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері Свято-Покровського чоловічого монастиря міста Харкова.

На сугубій єктенії Правлячий архіпастирь підніс молитву за мир на українській землі.

Згідно Передання, Богородиця з’явилася віруючим, які молилися у Влахернському храмі в Константинополі. Божа Матір розкрила свій омофор (покривало для голови) над людьми, і це чудо стало знаком заступництва над людьми. У свята немає аналогів в інших гілках християнства.
Диво явлення Богородиці відбулося в середині Х століття. У Влахернській церкві в Константинополі зберігалися риза Богоматері, омофор (покривало для голови) і частина пояса. Ці святині в V столітті перенесли сюди з Палестини. Був недільний день, йшло всенічне бдіння. Серед парафіян був святий Андрій, Христа ради юродивий. У середині ночі, під час молитви, він побачив, як по небу йде Пресвята Богородиця. Вона була осяяна світлом, поруч з нею йшли Іоанн Предтеча, Іоанн Богослов, ангели й святі.
Святий Андрій побачив, як Божа Мати стала на коліна і почала зі слізьми молитися за християн. Потім підійшла до Престолу храму і продовжила молитися там. А потім — зняла з голови омофор і розпростерла його над людьми, що молилися. У цей момент сяйво йшло не тільки від Богородиці — покривало теж світилося «краще променів сонячних». Богородиця просила Господа Іісуса Христа прийняти молитви всіх людей: «Царю Небесный, – глаголаше в молитве на воздусе со Ангелы стоящая Всенепорочная Царица, – приими всякаго человека, молящегося к Тебе и призывающего Имя Мое на помощь, да не отыдет от Лика Моего тощ и неуслышан».