Агафанік ріс у благочестивій християнській сім’ї і з дитинства був навчений батьками кожен день обов’язково читати перед іконою Божої Матері молитву «Богородице Діво, радуйся…». Це він виконував з радістю, але як виріс, повсякденна суєта і турботи почали все більше відволікати його від Бога. Молитву читав уже рідко, а згодом і зовсім залишив. Так і жив.
Але Бог, бажаючи спасіння кожному, по-різному навертає людей до покаяння. Одного разу ввечері попросився до Агафаніка переночувати подорожній монах і після вечері сказав: «Коли я був у пустелі Фіваїді, то бачив таке видіння: з’явилась Божа Матір і повеліла йти до Агафаніка, щоб запитати, чому він залишив молитву?» Та серце Агафаніка уже зачерствіло, він не мав що сказати, лише виправдовувався, говорячи про домашні клопоти, про життєві турботи, про те, що завжди обмаль часу. В кінці ще й насмілився дорікнути тим, що хоча і читав молитву, але не помічав від неї користі.
Тоді монах, терпляче вислухавши все, сказав йому: «Агафаніку! А згадай, як ти чудом в дитинстві врятувався і не втопився. А пам’ятаєш, як кілька років тому назад страшна хвороба звела в могилу майже всіх твоїх сусідів, а ти залишився живий?.. Пам’ятаєш, як твій друг, який їхав з тобою на возі, впав і зламав собі ногу, а ти залишився неушкодженим?.. Згадай іншого свого друга, який лежить зараз розслаблений, а ти здоровий…»
Знітився Агафанік, похилив голову, розчулився, розтануло його серце і сльози одна за одною почали капати на землю, а старець все нагадував і нагадував випадки з його життя, які могли закінчитись для нього нещастям. А на закінчення лагідно сказав: «Знай, що весь час тоді тебе покривала і охороняла від біди і смерті Пресвята Богородиця за коротку твою молитву до Неї… Дивись, не залишай цієї молитви, інакше залишишся і без допомоги Божої Матері…»
(За книгою «Откровенные рассказы странника духовному своєму отцу…».
Православное христианство