18 серпня 2024 року, напередодні свята Преображення Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, братією обителі було відслужено святкове всенічне бдіння. Після читання Святого Євангелія звершено помазання освяченим єлеєм братії та вірян нашого храму.
Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа встановлене у пам’ять преображення Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор, про що розповідають три євангелисти – Матвій, Марко і Лука. Всі три синоптичних Євангелія містять дуже подібні описи Преображення. Як описують Євангелія, незадовго до свого розп’яття Ісус Христос, взявши з Собою трьох учнів – Петра і братів Заведеевих, Якова та Івана, вирушив з Кесарії Філіппової в межі Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, що підноситься над пагорбами Галілеї, Ісус став молитися. Стомившись, апостоли заснули, як сказано в Євангелії: “Петро та приявні з ним були зморені сном”. Прокинувшись, вони побачили, що Ісус Христос преобразився: Він стояв оточений яскравим сяйвом: обличчя Його сяяло, як сонце, одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч з Ним стояли два найшанованіші старозавітні пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом про Його близький відхід. Далі Євангеліє оповідає про те, що співрозмовників осінила біла хмара, з якої пролунав голос Божий: “Це – Син Мій улюблений, Його слухайте”. Бачення зникло. Учні в страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: “Встаньте, не бійтеся”. Учні тоді встали і побачили Ісуса вже у звичайному вигляді. Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку повернулися в Капернаум. Христос наказав нікому не розповідати про те, що вони бачили, – до тих пір, поки Він не воскресне з мертвих. Що стосується хронології встановлення свята, то в історичній літургіці існують версії про його надзвичайно давнє походження: “З 900 року його святкують у Візантії як… Преображення Спасителя”. Однак, більш імовірно, що свято було встановлене в IV столітті: у цей час рівноапостольна Олена, мати Костянтина Великого, звела на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього. І якийсь час Преображення було в Святій Землі місцевим святкуванням. Лише з V століття святкування було поширеним на християнському Сході. Вважається, що свято Преображення нагадує людям про необхідність їх – за Божим провідництвом і участю – духовного преображення. Церква вчить, що Своїм Преображенням, Спаситель дозволив людям на власні очі побачити всю повноту того Преображення, яке очікує людину в Царстві Божому. Христос готував учнів до Своєї смерті, вони повинні побачити Його у славі, щоб не похитнутися у вірі в часі випробувань. На Сході до початку серпня поспівають злаки й виноград, які християни приносять у храм для благословення на подяку Богові за Його любов, за дарування щедрого врожаю. Частину врожаю у перші століття християни жертвували в храм для здійснення Таїнства Євхаристії. Стародавній звичай освячувати плоди походить з VIII століття.
