Увечері 6 липня, напередодні Неділі 2-ї після П’ятидесятниці, Всіх святих що в землі нашій просіяли, намісник монастиря очолив всенічне бдіння у співслужінні братії монастиря у священному сані.
У Неділю 2-гу після П’ятидесятниці Православна Церква згадує всіх праведників, подвижників, страждальців за віру, чий подвиг був пов’язаний з нашою країною: від святого апостола Андрія Первозванного до новомучеників 20 століття. Це свято як прославлених святих, так і тих, чиї імена відомі одному лише Богу. Серед святих були люди всіх станів: від царів-імператорів до бездомних і безрідних жебраків. Святими ставали ті, хто з дитинства вирізнявся праведністю, був народжений і вихований у сім’ї людей безгрішних, а також розбійники, які наводили страх і жах на оточуючих своїми звірствами. Були святі, які зберігали цнотливість і цноту як зіницю ока, але пам’ятає Церква і розкаяну блудницю. Переможні воєначальники і тихі монахи, які віддалилися від світу. Найосвіченіші люди свого часу і зовсім неписьменні юродиві, до яких, тим не менш, прислухалися царі. Інженери, купці, воїни, поети-гімнографи, іконописці, богослови, священики, ченці-чорноризці… Їх усіх, таких різних — за походженням, соціальним статусом, темпераментом, характером, життєвим досвідом, освіченістю — об’єднує головне: одного дня Господь їх покликав, і вони відгукнулися на цей заклик.
