У суботу 5-ї седмиці Великого посту православні християни з особливою шаною прославляють Пресвяту Богородицю. День цей за церковним календарем отримав назву Похвали Божої Матері, або ж Суботи акафіста. Напередодні ввечері, 19 квітня, у Озерянському храмі Свято-Покровського чоловічого монастиря було звершено утреню з читанням Акафіста Пресвятій Богородиці. Акафіст ділиться на чотири частни, щоразу по 3 ікоси і 3 кондаки: після кафізм (16-ї та 17-ї) і після 3-ї та 6-ї пісень канону. Кожне читання починається і закінчується співом кондака Взбранной Воєводі. На кожне читання священнослужителі виходять через царські врата на середину храму.
Цей особливий день, присвячений Пресвятій Діві Марії, у церковному календарі з’явився після чудесного порятунку Константинополя від ворожої облоги 626 року. Це був не єдиний випадок, коли Богоматір за молитвами жителів міста врятувала його від загарбників. Тож звичай збиратися раз на рік у славнозвісному Влахернському храмі (куди городяни приходили в скрутні дні для молитви) та дякувати Богородиці за милість і захист укорінився в Константинополі. Поступово це винятково візантійське свято поширилося по всій Православній Церкві.
Звісно, приходячи цього дня до храму, сучасні віряни згадують не тільки ті далекі події — складно щиро дякувати за те, що відомо лише за кількома рядками з книги. Але в житті кожної віруючої людини є моменти, коли ми звертаємося до Богоматері з якоюсь своєю скорботою і отримуємо полегшення, відчуваємо участь Матері Божої в нашому власному житті. Кожному є за що подякувати Їй.
