Вранці 10 листопада, в Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Першу Божественну літургію очолив намісник обителі у співслужінні братії монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.
В сьогоднішньому Євангельському читанні ми чуємо, як гадаринський біснуватий після зцілення свого приліплюється до Господа і бажає бути з Ним завжди; потім, почувши волю Його, йде й проповідує про благодіяння, яке він отримав, по всьому місту. Благодійник приваблює, воля Його стає законом для облагодіяного, і язик не може втриматися, щоб не сповіщати про те, що отримано від Нього. Якби ми мали в пам’яті всі блага, отримані й одержувані від Господа, то не було б між нами невдячних, не було б порушників святої волі Його, не було б таких, які не любили б Його понад усе…
У Хрещенні ми позбавлені прабатьківського гріха і всієї згубності його; у покаянні постійно омиваємося від гріхів, що невпинно прилипають до нас. Промислом Божим охороняємося від бід, нерідко невидимих для нас самих, і отримуємо напрямок життя, найбезпечніший для нас і найсприятливіший для цілей наших; та й усе, що маємо, усе від Господа. Тому-то нам слід вседушно належати Господу, в усьому виконувати волю Його і прославляти ім’я Його пресвяте, а особливо життям і ділами, щоб не бути гіршими за гадаринського біснуватого, який відразу виявився настільки мудрим, що став гідним прикладом наслідування для всіх.
