8 вересня,в Неділю 11-ту після Пʼятидесятниці, день памʼяті мучеників Адріана і Наталії, намісник нашої обителі архімандрит Нестор очолив Божественну літургію у співслужінні братії монастиря у священному сані.
Під час Богослужіння підносилися прохання та молитва за мир в Україні.
Сьогодні Церква шанує день памʼяті святих мучеників Адріана і Наталії. Святі Адріан та Наталія жило у місті Нікомідії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305–311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємною християнкою. Під час гонінь поблизу Нікомідії у печері переховувалося 23 віруючі. Їх упіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели до судової палати, щоби записати їхні імена. Тут був начальник палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду чекають вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: «Не бачило того очей, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його» (1Кор.2,9). Почувши це, Адріан сказав писарам: «Запишіть і моє ім’я разом з ними, бо я є християнином». Адріана посадили до в’язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім’я зі списку християн і вибачитися. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так на власне переконання. Виповнилося йому тоді 28 років.
Дізнавшись про те, що сталося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув’язнених християн присудили до страти, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив свою дружину про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він зрікся Христа, і не впустила його в дім.
Повернувшись до в’язниці, Адріан разом з іншими мучениками був підданий страшним катуванням: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, від чого ті в страшних муках вмирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не змаляв і не зрікся Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки та ноги, поки кат перебивав їх молотом. Помер святий Адріан разом із рештою мучеників у 304 році. Коли їхні тіла почали спалювати, піднялася гроза і піч згасла, кількох катів убила блискавка.
Тисяченачальник армії хотів одружитися з Наталією, яка була ще молода і багата. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитись, щоб її не змусили вийти заміж. Тепер Адріан з’явився їй уві сні і сказав, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на труні свого чоловіка у передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віруючі.
