Вранці 30 червня, в Неділю 1-шу після П’ятидесятниці, Всіх святих, в нашому монастирі було звершено дві Божественні Літургії.
За богослужінням підносилися сугубі прохання про припинення війни і про мир в Україні.
Уривок із Послання до Євреїв, що читається на літургії (Євр.11:33-12:2), прославляє старозавітних праведників і називає їх «хмарою свідків», а складене євангельське читання (Мф.10:32-33; Мф.10:37-38; Мф.19 :27-30) вказує на необхідні ознаки святості («Хто сповідує Мене перед людьми, того сповідуватиму і Я перед Отцем Моїм Небесним… Хто не бере хреста свого і слідує за Мною, той не вартий Мене… Усякий, хто залишить хати, або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або землі, заради Моїм Ім’ям, отримає стократно і успадкує життя вічне»).
Щоб хто-небудь не подумав, що сказане вище стосується одних тільки учнів, Господь поширив обітницю на всіх, хто чинить так само, як учні Його. І вони, замість родичів по плоті, матимуть приналежність і братерство у Христі, замість полів — рай, замість кам’яних будинків — Єрусалим вгорі, замість батька — старців у церкві, замість матері — стариць, замість дружини — усіх вірних дружин, не за шлюбом — ні, але за духовною любов’ю та піклуванням про них. Але Господь не велить неодмінно розлучатися з домашніми, а тільки тоді, коли вони перешкоджають благочестивому життю. Так само Він велить нехтувати душею і тілом, а не в тому сенсі, що треба вбивати самого себе. Дивись, як Бог, будучи благим, не тільки повертає нам покинуте нами, але понад те дає ще й вічне життя. Постарайся ж і ти продати маєток свій і роздати жебракам. А маєток цей у гнівливого — його гнів, у перелюбця — його перелюбна схильність, у злопам’ятного — пам’яткозлобивість і т. д. Продай же це і віддай бідним, тобто демонам, у яких немає нічого доброго. Поверни свої пристрасті винуватцям пристрастей і тоді матимеш скарб, тобто Христа, на небі, тобто у своєму розумі, що піднявся на висоту. Ти можеш мати всередині себе небо, якщо станеш таким, яким є Той, хто вищий за всі небеса.
