21 вересня у день свята Різдва Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, в нашій обителі було відслужено дві Божественні Літургії, пізня з яких звершена соборно братією обителі.
На сугубій єктенії підносилися молитви за мир в Україні.
Після відпусту літургії духовенство вийшло на середину храму для славлення святу.
За поясненням святих отців, у уривку сьогоднішнього Євангелія, Марією таємниче зображується душевний подвиг. Становище, прийняте Марією, є зображенням стану душі, яка отримала вступ у духовний подвиг. Стан це є стан разом і спокою та смирення, як сказав преподобний Варсонофій Великий: «Внутрішнім робленням, поєднаним із серцевою хворобою (з плачем серця), виробляється справжня безмовність серця; від такої безмовності народжується смиренність; смиренність робить людину обителью Бога»Той, хто досяг служіння Богу духом, залишає зовнішні діяння, залишає піклування про інші способи богоугодження або вживає їх помірно і рідко, у випадках особливої потреби. Духом своїм він повалений до ніг Спасителя, слухає єдине Його слово, усвідомлює себе творінням Божим, а не самобутньою істотою (Пс. 99:3), усвідомлює себе обробляємим, а Бога творцем (Ін. 15:1), отдає себе цілком волі і керівництву Спасителя. Очевидно, що такий стан доставляється душі більш менш тривалим тілесним подвигом. І Марія не могла б сидіти біля ніг Господа і звертати всю увагу до вчення Його, якби Марфа не взяла на себе піклування про прийом.