Вранці 28 серпня в день свята Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, у нашому монастирі були відслужені дві Божественні літургії, першу очолив намісник обителі. На сугубій єктенії була піднесена молитва за мир в Україні.

Сьогоднішній євангельський уривок завжди читається на літургії майже в усі дні Богородичних свят, оскільки образ цієї Марії є символом Пресвятої Діви Марії, яка також обрала «добру частину» ср. напр. Лк. 2:19, 51. До цього уривку приєднуються ще вірші Лк. 11:27—28, де прямо прославляється Мати Божа і знову ублажаються «який чує слово Боже і зберігає е». Виправдовуючи Марію, Господь відповів Марті з таким же дружнім докором: «Марфа, Марфа, ти дбаєш і метушишся про багато чого; а одне тільки потрібне. Марія ж обрала благу частину, яка не відбереться від неї». Сенс цього закиду той, що старанність Марфи спрямована на скороминучу метушню, без якої можна обійтися, а Марія обрала те, що єдино потрібно для людини – увага до Божественного вчення Христового і наслідування йому. Те, що Марія набуває, слухаючи Господа, ніколи не відійде від неї.

27 серпня 2024 року, напередодні Успіння Пресвятої Богородиці, намісник монастиря очолив всенічне бдіння у соборному храмі на честь ікони Божої Матері «Озерянска» у співслужінні братії монастиря.

Сьогодні 25-го серпня, у 9-у Неділю по П’ятидесятниці у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії,ранню літургію очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі. 

Під час Божественної літургіі підносилися сугубі молитви за мир в Україні.
Були великі люди, які будували будівлю свого християнського життя з дорогоцінних каменів, як будував її преподобний і богоносний отець наш Серафим Саровський, святителі Питирим Тамбовський і Тихон Воронезький. Були такі, які будували із золота і срібла.
Але є багато людей, які вважають себе християнами, які будують будівлю свого життя з дерева, сіна, соломи. Що це означає? Вони будують теж на основі, покладеній апостолом Павлом, на Основі, Яка є Ісус Христос, але будують непридатні, жалюгідні халупи – дерев’яні, солом’яні, інколи навіть тільки схожі на купу сіна, бо рідко творять богоугодні справи, а частіше грішать. Мало вони думають про жертви духовні, а більше дбають про те, щоб збудувати будівлю для безтурботного життя в цьому віці.
Є деякі люди, чиї будівлі подібні до павутиння, і тчуть вони це павутиння все життя, чекаючи, щоб у нього заплуталися брати й сестри їхні. Про таких уже годі й говорити. (Лука Кримський святитель)

Увечері 24 серпня, напередодні дев’ятої неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Питання при сьогоднішньому Євангельському читанні в розумі є наступне: яким чином тіло Господнє після воскресіння було тілом істинним, коли воно могло входити до учнів через замкнені двері? Але нам треба знати, що Божественна дія не дивна, якщо її можна зрозуміти розумом; і та віра не має заслуги, для якої розум людський представляє досвід. Але ці самі діла нашого Відкупителя, які самі по собі ніяк не можуть бути зрозумілі, повинні бути обговорювані за іншою дією Його, так, щоб чудовим ділам приносили вірогідність діла дивовижніші. Бо до учнів через замкнені двері зійшло те тіло Господнє, яке на погляди людські через народження своє вийшло саме через замкнені ложасна Діви. Отже, що дивного, якщо після воскресіння увійшов через замкнені двері Той, Хто житиме вже Вічно, коли Він, виходячи на смерть, вийшов, не відвернувши ложесн Діви?

19 серпня Православна Церква відзначає велике дванадесяте свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. У день свята в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії, пізня з яких була відслужена соборно братією обителі. На сугубій єктенії підносилися сугубі молитви за мир в Україні. Після завершення богослужіння було звершено освячення винограду та плодів, яке традиційно відбувається на свято Преображення. Також освячення відбувалося протягом усього дня біля стін монастиря.

Для пояснення таїнства справжнього святкування і розуміння істини необхідно нам звернутися до самого початку нинішнього читання Євангелія: «І по днях шостих поять Ісус Петра, Якова та Іоанна, брата його, і зведе їх на високу гору єдині» (Мф. 17, 1). Запитуємо насамперед, звідки Євангеліст Матвій починає рахунок шести днів, після яких настав день Преображення Господнього, тобто з якого дня? Як показує хід промови, з того, в який Спаситель, наставляючи учнів Своїх, сказав їм: «приити бо имать Сын Человеческий во славе Отца Своего», і додав: «аминь глаголю вам, суть нецыи от зде стоящих, иже не имут вкусити смерти, дондеже видят Сына Человеческаго грядуща во Царствии Своем» (Мф. 16, 27, 28), тобто, Світло майбутнього Преображення Він назвав Славою Отчею і Своїм Царством. Це показує і ясніше розкриває Євангеліст Лука, говорячи: «бысть же по словесех сих яко дний осмь, и поем Петра, и Иоанна, и Иакова, взыде на гору помолитися. И бысть, егда моляшеся, видение лица Его ино, и одеяние Его было блистаяся» (Лк. 9, 28-29). Але як погодити їх між собою, коли один безперечно говорить про проміжок восьми днів між бесідою та явищем, а інший (каже): «по днех шестих»? Слухайте та розумійте. На горі було вісім, але видно було лише шість: троє – Петро, ​​Яків та Іван, що ввійшли разом з Ісусом, побачили там тих, що стояли з Ним і розмовляли Мойсея та Іллю, так що всіх їх було шість; але разом з Господом, звичайно, були і Отець, і Дух Святий: Батько – голосом Своїм свідчуючи, що Цей є Його Син коханий, а Дух Святий – засяявши з Ним у світлій хмарі. Таким чином, ті шість складають вісім і по відношенню до восьми не становлять жодних розбіжностей; так само не розголошують і Євангелісти, коли один каже: «по днех шестих», а другий: «бысть по словесех сих яко дний осмь»; але цими подвійними словами ніби дають нам якийсь образ таємниче, а водночас виразно присутніх на горі. Отже, Світло Преображення Господнього не народжується і не зникає і не підлягає чутливій здібності і, хоча він був споглядаючи тілесними очима протягом короткого часу і на незначному верху гори, але й таїнники (учні) Господа на той час перейшли від плоті до духу через зміну почуттів, зроблених у них Духом, і таким чином побачили, чим і наскільки злагоджувала їхня сила Божественного Духа – це Невимовне Світло. Ті, хто не розуміє цього, зрозуміли, що вибрані з апостолів бачили Світло Преображення Господнього чутливою і створеною силою (здатністю), і через це роблять замах звести не тільки те Світло, Славу Божу і Царство, але й Силу Божественного Духа, через яку гідним відкриваються. Божественні таємниці. Ймовірно, такі не чули слів апостола Павла: «ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его. Нам же Бог открыл есть Духом Своим: Дух бо вся испытует и глубины Божия» (1 Кор. 2, 9, 10).