3 травня в нашій обителі були відслужені Царські Часи, Вечірня та Мале Повечір’я. На Великій вечірні, що відноситься до Великої Суботи, згадується зняття з Хреста Пречистого Тіла Ісуса Христа та Його поховання. Під час Вечірні благочинним монастиря, архімандритом Піменом, було винесено Плащаницю, із зображенням тіла Христа, що символізує собою ту далеку, щодо тимчасової категорії, п’ятницю, в яку був розп’ятий і похований Спаситель.

На Малому Повечері було прочитано канон, що зветься «Плач Богородиці». Після чого братія та парафіяни обителі приклалися до плащаниці.

Цей день є днем глибокої скорботи для християнина, саме тому покладено суворий піст.

Увечері 2 травня, у нашому монастирі була звершена утреня Великого П’ятка з читанням 12-ти Євангелій Святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Цей пасаж Євангельських оповідань тому і носить назву Страсних, що містить благовістя про зраду, страждання, смерть і поховання Христа. Богослужіння цього дня напрочуд проникливе, Євангельські тексти, величні за змістом і трагічні за суттю, органічно сплітаються зі словами піснеспівів, перегукуючись і відбиваючись один в одному. Шлях богослужбової тематики дня сходить від зради Іуди, одного з найближчих учнів Христа, до поховання бездиханного тіла Ісуса. Саме тому, на самому початку Богослужіння Церква звертається до Іуди: «Яким чином, Іудо, ти зрадником Спасителя зробився? Хіба Він Тебе від сонму Апостолів відлучив? Хіба дару зцілень позбавив? Хіба звершивши з тими вечерю, тебе від трапези відсторонив? Хіба омивши ноги іншим, твої обійшов? О, скільки ти благодіянь забув, і тепер твоя невдячна вдача викривається, Його ж незрівнянне довготерпіння сповіщається і велика милість».

У Великий Четверток Страсної седмиці згадується встановлення Святої Євхаристії на Таємній Вечері Господа Іісуса Христа з апостолами.

У цей день звершуються особливі богослужіння, головне з яких є Божественна літургія святителя Василія Великого.

У нашому монастирі 2 травня архімандрит Нестор очолив Божественну літургію. Замість традиційної Херувимської пісні співалося «Вечері Твоєї таємної сьогодні», також співался тропар «Коли славні учні». Через ці особливі піснеспіви Свята Церква нагадує про встановлення Самим Господом Таїнства Євхаристії, а також про трагічну подію зради Іуди.Світилен «Чертог Твій бачу, Спасе мій», який співався у попередні три дні Страсної седмиці, у Великий Четвер, за тлумаченням отців Церкви, набуває іншого сенсу, буквального. Чертог у цей день насправді символізує Сіонську світлицю – Таємну вечерю, а всім нам ще раз необхідно усвідомити свою гріховність, очистити себе перед прийняттям Тіла і Крові Христа Спасителя.

У неділю 28 квітня 2024 року, за тиждень до Великодня, Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято — Вхід Господній в Єрусалим. У день свята в нашій обителі було звершено дві Божественні Літургії.
За богослужінням підносилися сугубі прохання про мир в Україні.

По завершенні Божественної літургії братія окропили освяченою водою гілки верби, які традиційно приносять цього дня на згадку про пальмові гілки, з якими Спасителя зустрічали жителі Єрусалима.

Святом Вербної неділі починається для нас Страсна седмиця. Протягом цих кількох днів Господь завершить Своє земне життя. У цьому завершенні буде звершення всього. Як Він Сам скаже у Своїх останніх словах на Хресті: «Звершилося!» Сьогодні ми радісно святкуємо наш вступ у ці святі й великі дні. Вхід Господа в Єрусалим відкривається як пророцтво. І, як усяке пророцтво, він оголює все. Уми і серця тих, хто бере участь у ньому, ще далеко не ясно і чисто сприймають те, що відбувається. Буде потрібна ціла низка подій, щоб вони набули ясності та чистоти. «Осанна Сину Давидовому»! — вітає Господа народ. Цими вигуками збираються у Христі всі сподівання Старого Завіту, всі обітниці Божі. Цар Давид для народного переказу і для самої справжньої віри Ізраїлю залишається непохитним знаменням виконання Божих обітниць. Духом Святим Давиду було сповіщено, що його царству не буде кінця. І йому було обіцяно потомство, яке сприйме престол батька, і якому буде дано помазання на вічне царство. З цієї обітниці народжується образ Месії, приходу Якого чекали всі. Месія має бути Месією, Царем. Він затвердить Свій престол у Єрусалимі. Вхід Господній у Єрусалим являє цього переможного Месію. Посланець Божий вступає у Свій град. З висоти Свого сидіння, знамення Свого служіння, Господь приймає захоплені крики натовпу. Люди зрізають гілки, кидають квіти перед Ним. Месію вводять у Його панування. Щасливі учні бачать на власні очі виконання того, що наодинці відкривав їм Господь. «Куди нам іти? Ти Один маєш глаголи вічного життя». «Ти Христос, Син Бога Живого» (Ін 6:68-69). Вони відчувають себе переможцями. Вони — друзі Учителя. Вони вірять, що все, що вони залишили, щоб слідувати за Ним, повернеться їм сторицею, як Він сказав. Вони «сядуть на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих».

У суботу 27 квітня, напередодні неділі 6-ї Великого посту, ваій — свята Входу Господнього в Єрусалим архімандрит Нестор очолив всенічне бдіння.

За вечірнім богослужінням наміснику співслужили братія обителі у священному сані. Після читання Євангелія було звершено освячення вербних гілок на пам’ять про події, що відбулися під час входу Спасителя до Єрусалима. Усі чотири євангелісти оповідають про Вхід Ісуса Христа в Єрусалим за кілька днів до хресних страстей Його. Коли після чудесного воскресіння Лазаря Ісус Христос за шість днів до Великодня зібрався для святкування його йти до Єрусалима, то багато хто з народу з радісним почуттям пішли за Ісусом, готові супроводжувати Його з урочистістю, з якою в давні часи на Сході супроводжували царів. Первосвященики ж іудейські, обурюючись на Ісуса за те, що Він викликав до Себе незвичайне шанування в народі, задумали вбити Його, а також і Лазаря, «бо заради нього багато хто з юдеїв приходив і вірив в Ісуса».Але сталося несподіване для них: “Безліч народу, що прийшов на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: «Осанна! Благословенний Той, Хто прийде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!» Багато підстилали свій одяг, зрізали гілки з пальм і кидали по дорозі, діти вітали Месію. Увірувавши в могутнього і благого Учителя, простий серцем народ готовий був визнати в Ньому Царя, який прийшов звільнити його.Свято Входу в Єрусалим від використання в цей день ваій (пальмових гілок і верб) називається також Неділею ваій і Вербним Воскресінням.