У неділю 28 квітня 2024 року, за тиждень до Великодня, Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято — Вхід Господній в Єрусалим. У день свята в нашій обителі було звершено дві Божественні Літургії.
За богослужінням підносилися сугубі прохання про мир в Україні.
По завершенні Божественної літургії братія окропили освяченою водою гілки верби, які традиційно приносять цього дня на згадку про пальмові гілки, з якими Спасителя зустрічали жителі Єрусалима.
Святом Вербної неділі починається для нас Страсна седмиця. Протягом цих кількох днів Господь завершить Своє земне життя. У цьому завершенні буде звершення всього. Як Він Сам скаже у Своїх останніх словах на Хресті: «Звершилося!» Сьогодні ми радісно святкуємо наш вступ у ці святі й великі дні. Вхід Господа в Єрусалим відкривається як пророцтво. І, як усяке пророцтво, він оголює все. Уми і серця тих, хто бере участь у ньому, ще далеко не ясно і чисто сприймають те, що відбувається. Буде потрібна ціла низка подій, щоб вони набули ясності та чистоти. «Осанна Сину Давидовому»! — вітає Господа народ. Цими вигуками збираються у Христі всі сподівання Старого Завіту, всі обітниці Божі. Цар Давид для народного переказу і для самої справжньої віри Ізраїлю залишається непохитним знаменням виконання Божих обітниць. Духом Святим Давиду було сповіщено, що його царству не буде кінця. І йому було обіцяно потомство, яке сприйме престол батька, і якому буде дано помазання на вічне царство. З цієї обітниці народжується образ Месії, приходу Якого чекали всі. Месія має бути Месією, Царем. Він затвердить Свій престол у Єрусалимі. Вхід Господній у Єрусалим являє цього переможного Месію. Посланець Божий вступає у Свій град. З висоти Свого сидіння, знамення Свого служіння, Господь приймає захоплені крики натовпу. Люди зрізають гілки, кидають квіти перед Ним. Месію вводять у Його панування. Щасливі учні бачать на власні очі виконання того, що наодинці відкривав їм Господь. «Куди нам іти? Ти Один маєш глаголи вічного життя». «Ти Христос, Син Бога Живого» (Ін 6:68-69). Вони відчувають себе переможцями. Вони — друзі Учителя. Вони вірять, що все, що вони залишили, щоб слідувати за Ним, повернеться їм сторицею, як Він сказав. Вони «сядуть на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих».
