На Утрені після Великого славослів’я було звершено винесення Хреста і поклоніння йому зі співом молитви: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо».

Поклоніння Хресту було встановлено в давнину для підтримання в середині посту духовних сил вірян. Воно нагадує про те, що саме Хрест є головною зброєю нашого спасіння. Хрест — символ не тільки спокутної смерті Христа, але також — і Його славного Воскресіння, яке відкрило шлях до раю всім, хто готовий слідувати за Христом.

14 березня 2026 року, в суботу 3-ї седмиці Великого посту, в день особливого поминання померлих звершена Божественна Літургія свт. Іоанна Златоуста. По завершенні богослужіння було відслужено панахиду. Це друга батьківська субота в посту , в яку звершується панахида та заупокійне богослужіння, на якому віряни моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя і прощення гріхів.

Встановлення особливих днів поминання покійних у період Великого посту пов’язане з традицією перенесення днів пам’яті християн, які спочили напередодні або під час святої Чотиридесятниці, з будніх днів, коли не звершується повна літургія, на найближчі суботи. Відповідні вказівки є в главі 49 Типікону: «Подобает ведати: яко аще будет брату нашему отити ко Господу во святых сих днех, посреде седмицы не бывают третины его, даже до пятка вечера, тогда бо совершается панихида его, подобне и в субботу литургиа его. Во грядущую же субботу бывают девятины его, аще случится, аще ли ни. Четыредесятины же его бывают, егда число дней его исполнится. Приношения же и памяти его начинаются от новыя недели, даже до исполнения дней 40». Поступово молитви за новопреставлених з’єдналися з молитвами за їхніх покійних родичів, а потім за всіх покійних християн. Так склався звичай особливого поминання покійних у суботи Великого посту.