14 сiчня, в день свята Обрізання Господнього, та день пам’яті святителя Василія Великого архієпископа Кесарії Кападокійської братією монастиря була соборно звершена Божественна Літургія.
Monthly Archives: Січень 2026
Всенічне бдіння напередодні свята Обрізання Господнього
14 січня православна церква відзначає свято Обрізання Господнього та день пам’яті святителя Василія Великого архієпископа Кесарії Кападокійської.
Напередодні свята 13 сiчня братія монастиря на чолі з намісником обителі зібралися, щоб соборно помолитися в храмі обителі.
Після прочитання Святого Євангелія було звершено помазання всіх віруючих освяченим єлеєм.
Обрізання як обряд посвячення Божеству існувало у багатьох народів, зокрема й у єгиптян. У єврейському розумінні кров священна, тому що “кров є душа”, кров, що тече з органа, який дає життя, означає посвяту Богові життя, прийнятого як дар. У ізраїльтян цей обряд став знаменувати вступ до союзу-завіту Авраама й обраного народу з Богом і мав нагадувати народові про зобов’язання, що випливають із цього.
Православна Церква відзначає 14 січня свято Обрізання Господнього. У всіх храмах цього дня відбудуться святкові богослужіння.
Євангельський переказ свідчить, що на восьмий день після Народження Іісус Христос, за старозавітним законом, пройшов обряд обрізання. Обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі на знак завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками.
Під час здійснення цього обряду Божественному Немовляті було дано ім’я Іісус (Спаситель) (Мф. 1:21), вимовлене архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Діві Марії.
За тлумаченням отців Церкви, Бог Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад неухильного виконання Божественних встановлень і щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як вчили деякі єретики.
У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він і був.
Свідчення про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сягають IV століття.
Божественна літургія в Неділю після Різдва Христового
11 січня 2026 року, у 31-ту неділю після П’ятидесятниці,після Різдва Христового і перед Богоявленням прав. Іосифа Обручника, Давида царя та Іакова, брата Господнього в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії. Намісник обителі Архімандрит Нестор очолив першу Божественну літургію у співслужінні братії монастиря у священному сані.
На сугубой єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні.
Святий Іосиф Обручник був праведним чоловіком Марії, матері Ісуса Христа, і обраним обручником. Він походив із царського роду Давида, але був простим теслею. Коли дізнався, що Марія зачала від Святого Духа, не бажаючи накликати на неї сором, вирішив відпустити її тихо. Однак ангел явився йому у сні, пояснивши, що Марія носить у своєму лоні Спасителя світу. Іосиф став опікуном і захисником Святої Родини, виконуючи свою місію з покорою і вірою.
Святий Давид, цар ізраїльський, був одним із найбільших царів старозавітного Ізраїля, на якого покладена велика роль у спасінні людства. Він був пастухом, але Бог вибрав його для царства. Давид з’єднав розділене царство і створив сильну та процвітаючу державу, яка стала основою для народження Месії. Його псалми, написані під впливом Святого Духа, стали важливою частиною священного писання і є духовним спадком для християн. Давид також розкаявся в своїх гріхах, і Бог подарував йому прощення, обіцяючи, що його нащадки, зокрема Ісус Христос, будуть правити на вічно.
Святий Іаків, брат Господній, був одним із перших апостолів і віруючих у Христа, хоч і не був біологічним братом Ісуса. Іаків, син Марії, сестри матері Ісуса, став головою Єрусалимської церкви. Він був відомий своєю праведністю, строгою молитвою та обережністю в справах віри. Його часто називали “праведним”, бо вів бездоганний спосіб життя, що послужило прикладом для інших християн. Іаків прийняв мученицьку смерть за віру, залишивши незабутній слід у християнській традиції.
Всенічне бдіння напередодні Неділі 31-ої після П‘ятидесятниці
10 січня, напередодні 31-ої Неділі після П‘ятидесятниці, Неділі після Різдва у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері. Богослужіння очолив намісник обителі архімандрит Нестор у співслужінні братії.
Таїнство Хрещення громадянина Сполученого Королівства
9 січня 2026 року, з благословення Високопреосвященнішого митрополита Онуфрія, у Свято-Покровському монастирі звершилося Таїнство Хрещення, яке прийняв громадянин Сполученого Королівства Великої Британії Браян Девід Ньюман з нареченням імені Давид — на честь святого царя Давида.
Наступного дня, у суботу по Різдві Христовому, в день пам’яті мучеників двадцяти тисяч, у Нікомидії спалених, за Божественною літургією новоохрещений причастився Святих Христових Таїн.
«I’m Brian David Newman from London in the United Kingdom, and on 9 January in Kharkiv I was baptised into the Orthodox Church by Priest-Monk Daniel, taking the baptismal name David, a name I feel aligned with through Saint King David. In my childhood, baptism was delayed and ultimately forgotten during difficult years for my family in the 1980s, when my father was out of work for a long period and my parents were focused on getting by. Although both of my parents were baptised Church of England, they were not regular churchgoers, and I grew up without receiving baptism. I did attend a Catholic school, Thomas More High School, which gave me an early respect for Christian faith and practice, even though I remained unbaptised.
Later in life I met my wife, Darya, who is from Kharkiv. From the beginning I respected her Orthodox faith, and over time I became more familiar with the Orthodox tradition, sometimes attending the Divine Liturgy with her and learning through conversation, reading, and listening. Orthodox worship, especially its reverence and chanting, made a deep impression on me and brought a sense of peace. Although we initially thought my baptism might happen in London, I felt strongly that it should take place in Kharkiv while we were here for Christmas, in living contact with the Church I had come to know. Receiving Holy Baptism and then Holy Communion for the first time has been a conscious, heartfelt decision: to embrace the Orthodox faith personally, to align with my family by marriage, and to lay a firm foundation for our future family.»
(Мене звати Браян Девід Ньюман, я з Лондона (Сполучене Королівство), і 9 січня в Харкові я був хрещений у Православній Церкві ієромонахом Даниїлом, прийнявши при хрещенні ім’я Давид, з яким відчуваю внутрішню співзвучність через святого царя Давида. У дитинстві моє хрещення відкладалося і зрештою було забуте через важкі роки для нашої родини у 1980-х, коли мій батько тривалий час був без роботи, а батьки були зосереджені на тому, щоб просто впоратися з життєвими обставинами. Хоча обидва мої батьки були хрещені в Англіканській Церкві, вони не були регулярними парафіянами, і я виріс без хрещення. Я навчався в католицькій школі Thomas More High School, і цей досвід дав мені ранню повагу до християнської віри та церковної практики, хоча сам я залишався нехрещеним.
Згодом у житті я зустрів свою дружину Дар’ю, яка родом із Харкова. Від самого початку я ставився до її православної віри з повагою, і з часом усе ближче знайомився з православною традицією, іноді відвідуючи разом із нею Божественну літургію та дізнаючись більше через розмови, читання й слухання. Православне богослужіння, особливо його благоговійна атмосфера та церковний спів, справили на мене глибоке враження й приносили відчуття миру. Хоча спочатку ми думали, що моє хрещення може відбутися в Лондоні, я чітко відчув, що воно має статися саме в Харкові, під час нашого перебування тут на Різдво, у живому дотику з Церквою, яку я встиг пізнати. Хрещення і перше причастя стали для мене усвідомленим і сердечним рішенням: особисто прийняти православну віру, зміцнити єдність із родиною моєї дружини та закласти міцний духовний фундамент для нашої майбутньої сім’ї.)
