28 липня у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира та з нагоди Дня Хрещення Русі братією соборно була звершена Божественна Літургія.
Напередодні братією було звершене всенічне бдіння.
28 липня у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира та з нагоди Дня Хрещення Русі братією соборно була звершена Божественна Літургія.
Напередодні братією було звершене всенічне бдіння.
27 липня 2025 року, у Неділю 7-му після Пʼятидесятниці, у соборному храмі на честь ікони Божої Матері «Озерянська» були звершені дві Божественні літургії.
Піздню очолив намісник обителі у співслужінні братії монастиря у священному сані.
Під час літургії підносилися сугубі молитви за мир в Україні.
У цей день за Божественною літургією читалося євангельське зачало (Мф. 9:27–35), у якому розповідається про чудесне зцілення двох сліпих:
«По вірі вашій нехай буде вам» (Мф. 9:29), — сказав Господь двом сліпим, і негайно відкрилися очі їхні. Наскільки віри, настільки притягнення Божественної сили. Віра — приймач, уста і вмістилище благодаті. Як легені в одного бувають великі, а в іншого маленькі, і ті більше приймають повітря, а ці менше, — так і віра в одного велика, в іншого маленька, і та більше приймає дарів від Господа, а ця менше.
Бог усюди є, все охоплює й утримує, і любить мешкати в душах людських, але входить у них не насильно, хоч всемогутній, а наче за запрошенням, бо не хоче порушувати даровану Ним людині владу над собою або право господарювання в собі.
Хто відчиняє себе вірою, того сповнює Бог, а хто зачинився невір’ям, у того не входить, хоч і близько є.
Господи! Додай же нам віри, бо і віра — Твій же дар. З нас же кожен повинен сповідувати: «А я бідний і вбогий» (Пс. 69:6).
26 липня 2025 року, напередодні Неділі 7-ї після Пʼятидесятниці у монастирі було звершено всенічне бдіння.
20 липня 2025 року, у 6-ту Неділю після П’ятидесятниці було звершено 2 божественні Літургії. Піздню очолив архімандрит Нестор в співслужінні братії в священному сані.
За богослужінням перед престолом Божим було піднесено сугубі прохання за мир на нашій землі.
Всенічне бдіння напередодні недільного дня у нашому монастирі було звершено ввечері 19 липня.
20 липня Церква згадує оновлення ікони «Спас Нерукотворний» у Борисо-Глібському монастирі
20 липня 1997 року в Борисо-Глібському жіночому монастирі, що в селі Водяне на Слобожанщині, відбулося дивовижне оновлення ікони «Спас Нерукотворний». Надзвичайна подія сталася під час звершення Божественної літургії, яку очолював ігумен Севастіан (Щербаков).
Раніше ікона належала Олександрі Проскуріній, яка жила в селі Червона Поляна Зміївського району на Слобожанщині. Ця давня ікона візантійського стилю, написана на дерев’яній дошці, дісталася їй від батьків. У роки Другої світової війни по селу проходила лінія фронту, тому Олександра Проскуріна всі ікони опустила в льох будинку разом з іншими речами, а сама пішла до села Мохнач, рятуючи життя.
Після повернення до рідного села вона застала від свого будинку самі розвалини. Всі речі й ікони в льоху постраждали, залишилася тільки купка попелу, але дивовижним чином ікона Нерукотворного Образа не була пошкоджена вогненним полум’ям, яке знищило все. Від пожежі й несприятливих умов ікона потемнішала і в такому вигляді перебувала у Олександри Проскуріної до свята Різдва Христового 1997 року. 9 січня раба Божа Олександра передала свою улюблену святиню до храму святих Бориса і Гліба. Там вона була встановлена на горньому місці, де й знаходилася до часу свого Божественного оновлення.
У неділю 20 липня, коли за Літургією читали Святе Євангеліє, парафіянки храму Ксенія Каноннікова, Ірина Малько та інші побачили сяйво яскравого золотистого світла у вигляді спалаху і відчули немовби рух повітряної хвилі з тихим шелестом. Це відбулося миттєво і було явно відчутно. Під час цього явлення їхні душі сповнилися глибоким миром та благоговійним страхом, і вони вирішили посповідатися, аби не впасти в диявольську оману.
Першими власне оновлення ікони побачили під час співу Херувимської пісні пономар Андрій Пестунов і дев’ятирічний отрок Миколай Забродський. За їхніми словами, ікона сяяла яскравим, золотистим сяйвом, після чого проступили раніше непомітні написи, а по боках, у дзеркалах, з’явилися лики Архістратига Михаїла й архангела Рафаїла. Ікона стала видавати пахощі, які трималися п’ять днів, і позолота ікони набула світлого вигляду.
5 серпня 1997 року за благословенням митрополита Харківського і Богодухівського Никодима була утворена єпархіальна комісія, яка засвідчила дивовижне оновлення образа, зібрала свідчення про нього очевидців і склала відповідний акт.
28 жовтня того ж року доповідь владики Никодима про оновлення ікони було заслухано на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви. Було ухвалено вважати ікону «Спас Нерукотворний», що в Борисо-Глібському монастирі Харківської єпархії, чудотворною і благословити її богослужбове шанування в Слобідському краї. Також тоді було затверджено тропар, кондак, величання і службу на пам’ять про дивовижне оновлення ікони і встановлено її церковне святкування в день коли відбулося чудо.