Недільного вечора 16 березня була відслужена вечірня з чином Пасії та утреня.Паcію очолив ієромонах Даниїл. Особливістю звершення Пасії в недільні дні Великого посту є спів Акафіста Страстям Христовим, складеного святителем Інокентієм, архієпископом Херсонським і Таврійським у першій половині ХIХ століття.

Крім того, на пасії ми чуємо деякі зворушливі піснеспіви з богослужіння Великої П’ятниці — дня тілесної смерті Господа. Так, виконується стихира «Приидите, ублажим Иосифа приснопам’ятного», яку співають під час цілування Плащаниці Христової; перед читанням Євангелія звучить прокимен «Розділили ризи Мої собі, і за одіяння Моє меташа жереб…». Ці та інші молитви підносять нас на Голгофу, знов і знов нагадуючи про кінцеву мету Посту — співрозп’яття з Христом.

На завершення священство, а потім і віряни вклонилися і приклалися до Розп’яття в центрі храму, а також до ковчега зі страсними святинями

16 березня 2025 року, у другу Неділю Великого Посту, Свт. Григорія Палами і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, першу з яких звершено соборно духовенством монастиря, яку очолив архімандрит Нестор з братіею обителі у священному сані.

Після проголошення сугубої єктенії було прочитано молитву за мир в Україні. По завершенні недільного богослужіння духовенство вийшло на середину храму та здійснило славлення з читанням молитви всім преподобним отцям Києво-Печерським. За сьогоднішнім богослужінням читалося Євангеліє від Марка про зцілення розслабленого, якого принесли до ніг Христа Спасителя. Бачачи цю віру, а також і віру самого розслабленого, який дозволив себе спустити в такий спосіб до ніг Ісуса, Господь говорить розслабленому: «Дерзай, чадо, відпускаються гріхи твої!», указуючи цим самим на зв’язок, який є між його хворобою і гріховністю. За вченням Слова Божого, хвороби і є наслідком гріхів (Ін. 9:2, Як. 5:14, 15) і посилаються іноді Богом як покарання за гріхи (1 Кор. 5:3-5, 1 Кор. 11:30). Часто між хворобою і гріхом є очевидний зв’язок, якими є, напр., хвороби від пияцтва і розпусти. Тому, щоб зцілити хворобу, потрібно спочатку зняти гріх, пробачити його.

Увечері 15 березня, напередодні Неділі другої святої Чотиридесятниці, дня памяти святителя Григория Палами, архіепископа Фессалонитского і Собору всіх преподобних отців Києво-Печерських, у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння, яке очолив архімандрит Нестор з братіею обителі у священному сані. На богослужінні другої неділі Великого посту до піснеспівів недільних додаються урочисті піснеспіви, присвячені святителю Григорію Паламі, а приблизно в середині богослужіння співається святковий піснеспів (тропар), присвячений святому: «Православию наставниче, святителем украшение, богословцем поборниче непобедимый, Григорие чудотворче, Солуню великая похвале, проповедниче благодати, моли Христа Бога спастися душам нашим».

Друга неділя Великого посту присвячена святителю Григорію Паламі — святому, якому ми завдячуємо появою молитви «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного», а точніше її безперестанним повторенням. Називаючи його ім’ям наступний за Неділею Торжества Православ’я календарний період, Православна Церква підкреслює тим самим особливу цінність тієї містичної традиції, якій святий Григорій дав остаточне осмислення. Ця форма християнської містики, що мала на той час багатовікову традицію, має назву «ісихазм» (від грецького «ісихіа» — «спокій», «мовчання»), або, на честь його систематизатора, — «паламізм». Святий навчив Церкву вірити, що людині можливо освятитися світлом, подібним до Фаворського світла Преображення. Така можливість відкривається на шляху аскетичного діяння, по суті — дорогою посту.

У суботи 2-го, 3-го і 4-го тижня Святої Чотиридесятниці Церква запрошує своїх чад до загального моління за померлих. Напередодні 2-ї суботи Великого посту, духовенством монастиря було звершено заупокійне богослужіння — парастас, який очолив архімандрит Пімен з братією обителі у священному сані. У святу Чотиридесятницю Церква закликає вірян бути в найтіснішому союзі християнської любові і миру не тільки з живими, а й з померлими, здійснювати в призначені дні молитовні поминання тих, хто відійшов від теперішнього життя.

У тижневі дні Великого посту заупокійних поминань не відбувається (сюди відносяться заупокійні єктенії, літії, панахиди, поминання 3-го, 9-го і 40-го дня після смерті, сорокоусти), тому що щодня не буває повної літургії, зі звершенням якої пов’язане поминання покійних.

Щоб не позбавити померлих спасительного заступництва Церкви в дні святої Чотиридесятниці, і виділені зазначені вище суботи.