4 грудня 2024 року, Православна Церква відзначає двунадесяте свято — Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. У цей день в нашій обителі було звершено дві Божественні літургії.
На сугубій єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні. По завершенні богослужіння духовенство вийшло на середину храму для славлення.
Monthly Archives: Грудень 2024
Всенічне бдіння напередодні свята Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
4 грудня, православна церква відзначає свято Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Напередодні свята, 3 грудня, намісник обителі архімандрит Нестор очолив святкове богослужіння у співслужінні братії обителі у священному сані.
Благочестиві батьки Пречистої Діви Марії святі і праведні Іоаким та Анна дожили до глибокої старості і, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть Її на службу Богу в Єрусалимський храм. За велике терпіння, непохитну віру і любов до Бога й один до одного, Господь виконав їхнє прохання. У святих Іоакима і Анни народилась донька. За вказівкою ангела Божого їй дали ім’я Марія, що в перекладі з єврейської мови означає Господиня, Надія.
Коли Діві Марії виповнилось три роки, батьки вирішили виконати свою обітницю. Потрібно знати, що трирічний вік дитини – це вік, коли за єврейським законом дитину відлучають від грудного годування. Трирічна Марія, почувши про те, що Її віддадуть у храм на служіння, не тільки не злякалась розлуки з батьками, не тільки не плакала, а навіть з радістю підкорилась батьківській волі.
У супроводі батьків, родичів, ровесників-дівчаток з Назарету, з запаленими свічками в руках і співаючи псалми, Богоотроковицю Марію повели в храм Господній. Праведні Іоаким і Анна духовно раділи, що удостоїлись принести Богу найдорогоцінніший дар – свою єдину Дитину.
Глибокою таємницею покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитячих років до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. “Якби хтось запитав мене, – говорив блаженний Ієронім, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богові та Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”.
Але у церковному Переданні збереглися дані, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась у середовищі благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася та росла у любові до Бога. Для згадки Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимських храм Свята Церква з давніх часів установила урочисте святкування. Вказання на звершення свята у перші віки християнства знаходяться в передання палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Свято Введення – це блага звістка Бога до людського року, проповідь спасіння, обіцянка Христового пришестя.
Про Введення в храм Пресвятої Богородиці нічого не сказано в Євангелії. Відомості про цю подію ми черпаємо з апокрифа – Протоєвангелія Якова, яке датується II століттям. Цей текст хоч і не належить руці ап. Якова, але завжди користувався величезним авторитетом в ранній Церкві, тому що зберіг Священний переказ про юні роки Пресвятої Богородиці. До апокрифу зверталися багато святих отців, його використовували в якості повчального читання.
Божественна літургія у 23-тю неділю після П’ятидесятниці
1 грудня 2024 року, у 23-тю неділю після П’ятидесятниці в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії. Архімандрит Нестор очолив пізню Божественну літургію у співслужінні братії.
На сугубой єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні.
Всенічне бдіння напередодні Неділі 23-ї після Пʼятидесятниці
Увечері 30 листопада, всенічне бдіння напередодні Неділі 23-ї після Пʼятидесятниці та дня памʼяті Мч. Платона. Мчч. Романа диякона та отрока Варула
Святий мученик Платон був християнським священнослужителем, котрий постраждав за віру в Ісуса Христа під час гонінь імператора Діоклетіана. Він був призваний до мученицької смерті за свою відданість Христу, відмовившись поклонятися язичницьким божествам. Ув’язнений та підданий жорстоким тортурам, святий Платон залишався непохитним у своїй вірі і врешті-решт був відправлений на страту, де віддав своє життя за Христа. Його приклад мужності і відданості Богу став надиханням для численних християн, які переживали часи переслідувань.
Мученик Роман був дияконом у церкві і був славний своєю ревністю у проповідуванні Слова Божого. Під час гонінь за віру, він був схоплений язичниками та допитаний. Вірно сповідувавши свою християнську віру, він був підданий мученням і врешті-решт страчений. Роман став прикладом благочестивого служителя церкви, котрий не злякався смерті заради Господа.
Варул, отрок і супутник Романа, також постраждав разом з ним. Він, як юний свідок Христової віри, відважно стояв поряд з мучеником, підтримуючи його в тяжкій ситуації. Хоч він був ще дитиною, його відвага і твердість у вірі принесли йому мученицьку смерть. Варул, хоча й був малим за віком, став великим прикладом відданості Христу, і його подвиг був вшанований церквою як символ безстрашної віри.
