Благочестиві батьки Пречистої Діви Марії святі і праведні Іоаким та Анна дожили до глибокої старості і, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть Її на службу Богу в Єрусалимський храм. За велике терпіння, непохитну віру і любов до Бога й один до одного, Господь виконав їхнє прохання. У святих Іоакима і Анни народилась донька. За вказівкою ангела Божого їй дали ім’я Марія, що в перекладі з єврейської мови означає Господиня, Надія.

Коли Діві Марії виповнилось три роки, батьки вирішили виконати свою обітницю. Потрібно знати, що трирічний вік дитини – це вік, коли за єврейським законом дитину відлучають від грудного годування. Трирічна Марія, почувши про те, що Її віддадуть у храм на служіння, не тільки не злякалась розлуки з батьками, не тільки не плакала, а навіть з радістю підкорилась батьківській волі.

У супроводі батьків, родичів, ровесників-дівчаток з Назарету, з запаленими свічками в руках і співаючи псалми, Богоотроковицю Марію повели в храм Господній. Праведні Іоаким і Анна духовно раділи, що удостоїлись принести Богу найдорогоцінніший дар – свою єдину Дитину.

Глибокою таємницею покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитячих років до вознесіння на небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. “Якби хтось запитав мене, – говорив блаженний Ієронім, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богові та Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”.

Але у церковному Переданні збереглися дані, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалась у середовищі благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася та росла у любові до Бога. Для згадки Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимських храм Свята Церква з давніх часів установила урочисте святкування. Вказання на звершення свята у перші віки християнства знаходяться в передання палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Єлена побудувала храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Свято Введення – це блага звістка Бога до людського року, проповідь спасіння, обіцянка Христового пришестя.

Про Введення в храм Пресвятої Богородиці нічого не сказано в Євангелії. Відомості про цю подію ми черпаємо з апокрифа – Протоєвангелія Якова, яке датується II століттям. Цей текст хоч і не належить руці ап. Якова, але завжди користувався величезним авторитетом в ранній Церкві, тому що зберіг Священний переказ про юні роки Пресвятої Богородиці. До апокрифу зверталися багато святих отців, його використовували в якості повчального читання.