26 жовтня, напередодні вісімнадцятої Неділі після П‘ятидесятниці та дня памʼяті собору святих отців VII Вселенського собору у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння.
Завтра наша Церква згадує VII Вселенський собор, події якого розгорталися у VIII столітті, коли імператор Лев Ісаврянин влаштував жорстоке гоніння на святі ікони, яке продовжилося в часи правління його сина й онука. 787 року царицею Іриною було скликано в Нікеї Собор проти цієї іконоборчої омани, на який з’явилися триста шістдесят сім отців.
Вселенські Собори, яких було всього сім, збиралися для з’ясування питань віри, нерозуміння чи неточне тлумачення яких викликало смути і єресі у Церкві. Також на Соборах вироблялися правила церковного життя. Наприкінці VIII століття у Церкві позначилася нова єресь — іконоборство. Іконоборці заперечували шанування земної святості Матері Божої та святих Божих угодників і звинувачували православних у поклонінні творінню, тобто іконі. Навколо питання шанування ікон виникла запекла боротьба. На захист святині піднялися багато вірян, проти яких розпочалися тяжкі гоніння.
Все це вимагало дати повне вчення Церкви про ікону, чітко визначити її, відновлюючи іконошанування нарівні з шануванням Святого Хреста і Святого Євангелія.
Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обґрунтували його і сформулювали догмат про іконошанування на всі часи та для всіх народів, які сповідують Православну віру. Вони проголосили, що іконошанування є установленням і Переданням Церкви. Воно спрямовується і надихається Святим Духом, Який живе в Церкві. Зображення ікон нерозлучне з Євангелієм. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, ікона показує через зображення.
Сьомий Собор затвердив, що іконопис є особливою формою одкровення Божественної реальності. Через богослужіння та ікону Божественне одкровення стає надбанням вірян. Через ікону, як і через Святе Письмо, ми не лише дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога. Через ікони святих угодників Божих ми торкаємося преображеної людини, причасника Божественного життя. Через ікону ми отримуємо благодать Святого Духа, яка все освячує.
Щодня Свята Церква прославляє ікони Божої Матері, святкує пам’ять святих Божих угодників. Їхні ікони кладуть перед нами на аналой для поклоніння. І живий релігійний досвід кожного з нас, досвід нашого поступового перетворення через них робить нас вірними чадами Святої Православної Церкви. І це справжнє втілення у світі трудів святих отців VII Вселенського Собору. Саме тому зі всіх перемог над безліччю різноманітних єресей лише перемогу над іконоборством та відновлення іконошанування було проголошено Торжеством Православ’я. А віра отців Семи Вселенських Соборів є вічною і незмінною основою православ’я.
І, прославляючи пам’ять святих отців VII Вселенського Собору, ми повинні пам’ятати, що саме їм ми зобов’язані віддавати подяку за те, що освячені наші храми і будинки святими іконами, за те, що перед ними жевріють живі вогники лампадок, що творимо ми поклони перед святими мощами і фіміам ладану підносить наші серця до небес. І вдячність за одкровення від цих святинь багато і багато сердець наповнила любов’ю до Бога й одухотворила до життя вже зовсім померлий дух.
