Вранці 6 жовтня, в Неділю 15-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. Першу літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря.
За богослужінням молилися за мир в Україні.
В сьогоднішньому читанні Євангелія від Луки розповідається про те, що цілу ніч трудилися рибалки і нічого не спіймали; але коли Господь увійшов у їхній човен і після проповіді велів закинути сіть, спіймалося стільки, що витягнути не могли і сіть прорвалася. Це образ усякої праці без допомоги Божої і праці з допомогою Божою. Поки одна людина трудиться і одними своїми силами хоче чогось досягти — все з рук валиться; коли наблизиться до неї Господь, — звідки потече добро за добром. У духовно-моральному відношенні неможливість успіху без Господа відчутно помітна: “без Мене не можете робити нічого” (Ін.15:5) — сказав Господь. І цей закон діє у всякому. Як гілка, якщо не зрощена з деревом, не тільки плоду не приносить, але, висихаючи, і живність втрачає, так і люди, якщо не перебувають у живому спілкуванні з Господом, плодів правди, цінних для життя вічного, приносити не можуть. Добро якесь і буває в них іноді, тільки на вигляд добро, а по суті недоброякісне; як лісове яблуко і червоне буває на вигляд, а спробуй — кисле. І в зовнішньому, життєвому відношенні теж відчутно видно: б’ється, б’ється інший, і все безрезультатно. Коли ж зійде благословення Боже, — звідки що береться. Уважні до себе і до шляхів життя на досвіді знають ці істини.
