29 вересня 2024 року, у 14-ту неділю після П’ятидесятниці, після Воздвиження в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії. 

Намісник обителі, Архімандрит Нестор очолив ранню
Божественну літургію у співслужінні братії.

На сугубой єктенії, після прочитання Євангелія підносилися молитви за мир в Україні.

28 вересня, напередодні чотирнадцятої Неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння.

У день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії, першу з яких очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський.
На сугубій єктенії піднесена молитва за мир в Україні.

Після богослужіння було звершено молитовне поклоніння Чесному і Животворящому Хресту Господньому, після чого цього дня всі парафіяни храму, цілують Хрест, який знаходиться на середині храму.

Що б залишалося нам сказати про хрест, який, як відомо, поставлений був для того, щоб вороги і грішники прибивали до нього Христа? Ось до цього і відносяться слова апостола: Що широта і довгота, і глибина і висота (Еф. 3:18). Адже широта його в поперечині хреста, на якій простягаються руки Розп’ятого, позначаючи широту любові й благих діянь. Довжина простягається від поперечки хреста до землі, до неї прилягають спина і ноги: вона позначає терпіння довжиною на весь час аж до кінця. Висота – у вершині, що височіє над древом хреста: вона позначає кінцеву мету, на яку все звернено. Глибина виявляється в тій частині, яка входить у землю: там таємниця, яку не побачити, і все ж звідти виходять усі частини хреста, вони видимі й доступні. Так і все добре в нас виходить із глибин благодаті Божої. І нарешті, як усі знають, знамення Христове хіба не є хрест Христовий? Адже доки знамення не звершиться, чи то на чолі віруючих, чи то на воді, з якої вони відроджуються, чи то на олії помазання, чи то на жертві, що живить їх, – ніщо не буде на користь. Так як же може бути, щоб тим, що роблять лиходії, не могло бути позначено нічого доброго?

27 вересня Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

Напередодні свята, 26 вересня, братією монастиря у священному сані було відслужено всенічне бдіння з чином Воздвиження Хреста.

Початково свято Воздвиження встановлене Церквою на згадку про віднайдення Хреста Господнього у IV столітті. У VII столітті зі спомином про віднайдення Хреста була з’єднана інша подія – повернення древа Животворящого Хреста Господнього з перського полону. Це відбулося 14 вересня 628 року (27 вересня за новим стилем).

Таким чином, у святі цього дня з’єдналися два спомини: про знайдення Хреста Господнього і про повернення його з полону. Крім цього, богослужбові тексти свята нагадують вірним про страждання і смерть Господа, які Він витерпів на Хресті заради нашого спасіння.

Вранці 22 вересня, в Неділю 13-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. Першу літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря.

За богослужінням молилися за мир в Україні.

В сьогоднішньому Євангельському читанні, у притчі про виноградник зображено Церкву старозавітну і Боже про неї піклування. Новозавітна Церква успадкувала старозавітну, тому й до неї може стосуватися притча ця, а оскільки кожен християнин теж церква Бога живого, то й до нього. Останнє значення для нас потрібніше. Що згідно цього значення виноградник? Душа, що отримала відпущення гріхів, благодать відродження, дар Святого Духа, як запоруку спадщини вічного Царства, слово Боже, святі таїнства, ангела-хранителя. Хто виноградарі? Свідомість і свобода. Вони отримують дари і дають зобов’язання обробляти їх і плодоносити Господу. Хто несумлінні виноградарі? Ті, які вигодами християнськими хочуть користуватися і користуються, скільки це доречно в зовнішньому порядку життя, а гідних Господу плодів духовних не приносять. Хто посланці від Господа? Совість зі страхом Божим, слово Боже, вчителі та пастирі, якими хоче Господь напоумити невиправних. Ті, хто не хоче виправитися, не слухають їх; деякі женуть їх і намагаються заглушити їхній голос; інші ж доходять до того, що і проти Самого Господа починають ворогувати, коли віру в Нього відкидають у різних видах. Кінець: “злих жорстоко погубить”.