Вранці 11 серпня, в Неділю 7-му після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. Пізню літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства чоловічого монастиря.

За богослужінням молилися за мир в Україні. 

Сьогодні православні християни згадують давнє свято – різдво святителя Миколая Чудотворця. Спочатку його урочисто відзначали тільки в Патарі, де народився святитель, і в Мирах Лікійських, що в Малій Азії – там святитель Миколай ніс своє архіпастирське служіння. На території Нікейської імперії святкування Різдва угодника Божого поширилося завдяки лицарям-хрестоносцям. Звідти ця традиція потрапила і в Київську Русь. Під час правління Катерини ІІ у російській імперії свято було скасоване. Відроження святкування Різдва святителя Миколая відбулось у ХХІ ст.

10-го серпня , напередодні сьомої Неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.
Здається, що в євангеліях немає точної вказівки часу, в який воскрес Ісус. Бо євангелісти по-різному описали тих, хто по черзі приходив до гробу, і всі говорили, що Господь уже воскрес. Це сталося після суботи, як сказав Матвій (Мф. 28:1); рано, коли було ще темно, як пише Іоанн; дуже рано (Лк. 24:1), як каже Лука; і дуже рано при сході сонця (Мк. 16:2), як у Марка. І коли Він воскрес, ніхто ясно не показав. Але сходяться на думці, що після суботи, на світанку першого дня тижня, до заходу сонця в перший день тижня, ті, хто приходив до гробу, вже не застали Його лежачим у ньому. І не будемо припускати, що євангелісти не згодні або суперечать один одному, але навіть якщо здається, що в цьому питанні є певна складність, якщо всі згодні в тому, що Світло світу (Ів. 8:12), наш Господь, воскрес тієї ночі, а щодо часу розходяться в думці, ми розсудливо і правильно постараємося поєднати сказане.