4 січня, напередодні двадцять восьмої Неділі після П‘ятидесятниці, неділі перед Різдвом Христовим, святих отців у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння. Богослужіння очолив архімандрит Нестор у співслужінні братії обителі.

В сьогоднішньому уривку Святого Євангелія ми бачимо як силу Вознесіння Господнього апостол Павло виражає так: “піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям” (Еф. 4:8). Віддавши належне правді Божій, Господь відчинив для нас усі скарби благодаті Божої. Це і є полон, або здобич внаслідок перемоги. Початок роздавання цієї здобичі людям є Зішестя Святого Духа, Який, зійшовши раз, завжди перебуває в Церкві і кожному подає, що кому потрібно, беручи все з того ж раз полоненого полону. Прийди кожен і бери. Але підготуй скарбницю — чисте серце; май руки, чим брати — віру, яка не сумнівається, і прийди прагненням з надією і невідступною молитвою.

Вранці 29 грудня, в Неділю 27-му після П’ятидесятниці, святих праотців, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії.

За богослужінням молилися за мир в Україні.

Святі праотці — ось істинно великі люди! І якщо узагальнити думку, що визначає їхню величину, то вийде так: істинно великі тільки ті, які потрапляють до низки виконавців волі Божої про рід людський, — волі позитивної — адже багато чого буває тільки з попущення Божого; бувають також сильні діячі, які діють поза волею Божою й навіть всупереч їй. Можуть і ці здаватися великими, але не самі по собі, а за тими великими протидіями, які спричиняє Промисел Божий для усунення заподіяного ними зла. Пряму волю Божу про вічне спасіння ми знаємо; але плани Божі про тимчасове перебування людей на землі приховані від нас. Тому нам важко визначати, хто діє пряміше саме з волі Божої. Один тільки негативний критерій можна визнати вірним: хто діє всупереч визначенню Божому про вічне спасіння людей, того не можна вважати великим, хоч би якими показними були справи його, бо очевидно, що він іде проти явної волі Божої. Хоч ця воля відома стосується не тимчасового, а вічного, але то безсумнівно, що одна воля Божа не може суперечити іншій.

28 грудня, напередодні двадцять сьомої Неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння у соборному храмі на честь Озерянської ікони Божої Матері.

Вранці 22 грудня, в Неділю 26-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві Божественні літургії. Ранню Божественну літургію очолив намісник обителі у співслужінні братії монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.

В сьогоднішньому Євангельському читанню ми чуємо, що зцілено десять прокажених, а дякувати Господу прийшов тільки один. Чи не такою є пропорція вдячних у загальній кількості людей, яким Господь робить добро? Хто не отримував благ або, вірніше, що є в нас і що буває з нами, що не було б благим для нас? А натомість, чи всі вдячні Богу і чи за все дякують? Є навіть такі, які дозволяють собі запитувати: “навіщо Бог дав буття? Краще б нам не бути”. Бог дав тобі буття для того, щоб ти вічно блаженствував; Він дав тобі буття даром, даром забезпечив тебе і всіма способами для досягнення вічного блаженства; за тобою [одна] справа: варто тільки трошки попрацювати заради того. Кажеш: “так у мене все прикрощі, бідність, хвороби, напасті”. Що ж, і це серед способів здобуття вічного блаженства: потерпи. Усе життя твоє і миттю не можна назвати порівняно з вічністю. Навіть якби і все життя поспіль довелося постраждати, і то ніщо проти вічності, а ти ще маєш хвилини розради. Не дивись на теперішнє, а на те, що готується тобі в майбутньому, і подбай зробити себе гідним того, і тоді прикрощів не помітиш. Усі вони поглинатимуться безсумнівним сподіванням вічних утіх, і вдячність не замовкатиме в устах твоїх.

21 грудня, напередодні двадцять шостої Неділі після П‘ятидесятниці у нашому монастирі було звершено всенічне бдіння.                                                        Богослужіння очолив Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський у співслужінні братії обителі.