Вранці 25 травня, в Неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого, в нашому монастирі було звершено дві Божественні Літургії, другу з яких очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря.

Сьогодні на богослужінні читалося Євангеліє від Іоанна. Євангельська розповідь повідала, як унаслідок дива, здійсненого Спасителем, сліпий від народження здобув зір не тільки тілесний, а й духовний, увірувавши в те, що Ісус Христос є істинним Сином Божим. Тілесно ж зрячі, але духовно осліплілі від власної злості фарисеї – навпаки, стали обмовляти Христа, не бажаючи повірити в найбільше чудо, обурюючись з приводу того, що Господь створив його в суботу.

Увечері 24 травня, напередодні Неділі 6-ї після Пасхи, про сліпого, духовенством монастиря було звершено всенічне бдіння.

Тиждень про сліпого — останній перед святом віддання Пасхи, коли богослужіння звершується за особливим пасхальним чином. З цього дня на Утрені починають співати катавасію Вознесінню Господньому. За Тріодою Цвітною піснеспіви Неділі про сліпого вказані протягом трьох днів, до середи віддання Пасхи. Канон і стихири, присвячені чуду прозріння сліпого, говорять про зцілення як тілесної, так і душевної сліпоти, коли ми молимося до Господа і за себе самих, щоб сподобитися отримати справжнє духовне прозріння.

22 травня, в день пам’яті свителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських чудотворця, архімандрит Нестор очолив Божественну літургію в соборному храмі на честь ікони Божої Матері «Озерянська».
За Богослужінням підносилися сугубі прохання та молитва про мир в Україні.

Молитвами святителя Миколая нехай Господь допоможе кожному з нас знайти шлях, що веде людину до спасіння, до вічного життя.

22 травня Православна церква відзначає пам’ять перенесення святих мощей Святителя і Чудотворця Миколая з Мир Лікійських у Барі.
Напередодні ввечері духовенством на чолі з намісником обителі було відлужено всенічне бдіння. 

Подія, пов’язана з перенесенням мощей святителя Миколая, викликала особливе шанування Чудотворця й ознаменувалася встановленням особливого свята 9 травня (за старим стилем). Спочатку свято перенесення мощей святителя Миколая відзначали тільки жителі італійського міста Барі. В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не було прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощей було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим середнім вікам звичаєм вшанування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, бо втрата мощей Святителя була для неї подією сумною. У нас святкування пам’яті перенесення мощей святителя Миколая з Мір Лікійських до Барі встановлено незабаром після 1087 року на основі глибокого, вже усталеного шанування нашим народом великого угодника Божого, який перейшов із Греції одночасно з прийняттям християнства. Слава про чудотворіння, явлені Святителем на землі і на морі, була широко відома нашому народу. Їх невичерпна сила і велика кількість свідчать про особливу благодатну допомогу великого святого стражденному людству. Образ Святителя, всесильного Чудотворця-благодійника, став особливо дорогим серцю віруючої людини, тому що він вселив глибоку віру в нього і надію на його допомогу.

18 травня, в Неділю пʼяту після Пасхи намісник нашої обителі очолив Божественну літургію у співслужінні братії монастиря.
Під час Богослужіння підносилися прохання та молитва за мир в Україні.