Вранці 15 вересня, в Неділю 12-ту після П’ятидесятниці, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії.
За богослужінням молилися за мир в Україні.
Після завершення богослужіння було звершено славлення.
Святий мученик Мамант народився в Пафлагонії від благочестивих і знатних батьків-християн Феодота і Руфіни. За відкрите сповідання своєї віри батьків святого схопили язичники й ув’язнили в темницю в Кесарії Каппадокійській. Знаючи свої тілесні немочі, Феодот молився, щоб Господь узяв його перед муками. Господь почув молитву, і він помер у в’язниці. Слідом за ним померла і свята Руфіна, розродившись передчасно сином, якого вона молитовно ввірила Богові, просячи Його бути Хранителем і Заступником осиротілого немовляти.
Бог почув передсмертну молитву святої Руфіни. Багата вдова-християнка Аммія з честю поховала тіла святих Феодота і Руфіни, а хлопчика взяла до себе й оточила материнською турботою.
Святий Мамант виріс переконаним християнином. Прийомна мати дбала про розвиток його природних здібностей і рано віддала його вчитися грамоти. Хлопчик навчався легко й охоче. Він був не по літах розважливий і вирізнявся ранньою зрілістю розуму й серця. Розсудливими промовами й особистим прикладом юний Мамант навернув у християнство багатьох своїх однолітків.
Про це донесли правителю Демокриту, і юнака схопили й представили на суд. Із поваги до його знатного походження Демокрит не наважився піддати Маманта тортурам і відіслав його до імператора Авреліана (270–27 рр.). Той спочатку ласкою, а потім погрозами намагався спокусити святого Маманта в язичницьку віру, але всі його старання були марними. Святий безбоязно сповідав себе християнином і викрив безумство язичників, які поклоняються бездушним бовванам.
Розлючений імператор піддав юнака жорстокому катуванняю. Потім хотіли втопити святого, але ангел Господній врятував Маманта і повелів жити на високій горі в пустелі, що знаходилася недалеко від Кесарії. Підкоряючись волі Божій, святий влаштував там невелику церкву й став проводити життя в суворій стриманості, подвигах посту і молитви.
Невдовзі він отримав дивовижну владу над силами природи: до його житла збиралися звірі, які населяли навколишню пустелю, і слухали читання Святого Євангелія. Харчувався святий Мамант молоком диких кіз і ланей.
Не забував святий і про потреби своїх ближніх: готуючи із цього молока сири, він безплатно роздавав їх жебракам. Незабаром слава про богоугодне життя святого Маманта поширилася по всій Кесарії.
Стурбований правитель послав за ним загін воїнів. Зустрівшись на горі зі святим Мамантом, воїни не впізнали його, прийнявши за простого пастуха. Тоді святий запросив їх до хатини, напоїв молоком і сам відкрив їм своє ім’я, бо знав, що на нього чекає мученицька смерть за Христа.
Віддавши себе в руки мучителів, святий Мамант був приведений на суд намісника Олександра, який піддав його витонченим і тривалим тортурам. Однак вони не зломили християнську волю святого. Він був укріплений зверненими до нього згори словами: «Кріпися і мужайся, Маманте». Коли мученика віддали на поживу звірам, ті не чіпали святого. Тоді один із язичницьких жерців вразив його тризубом.
Смертельно поранений, святий Мамант вийшов за межі міста. Там, у невеликій кам’яній печері, він і віддав дух свій Богові, Який привселюдно покликав святого мученика Маманта в небесні обителі († 275 р.). Мученик Мамант був похований християнами на місці смерті. Скоро вірні стали отримувати від нього благодатну допомогу у своїх недугах і скорботах.
