19 серпня Православна Церква відзначає велике дванадесяте свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. У день свята в нашій обителі було відслужено дві Божественні літургії, пізня з яких була відслужена соборно братією обителі. На сугубій єктенії підносилися сугубі молитви за мир в Україні. Після завершення богослужіння було звершено освячення винограду та плодів, яке традиційно відбувається на свято Преображення. Також освячення відбувалося протягом усього дня біля стін монастиря.
Для пояснення таїнства справжнього святкування і розуміння істини необхідно нам звернутися до самого початку нинішнього читання Євангелія: «І по днях шостих поять Ісус Петра, Якова та Іоанна, брата його, і зведе їх на високу гору єдині» (Мф. 17, 1). Запитуємо насамперед, звідки Євангеліст Матвій починає рахунок шести днів, після яких настав день Преображення Господнього, тобто з якого дня? Як показує хід промови, з того, в який Спаситель, наставляючи учнів Своїх, сказав їм: «приити бо имать Сын Человеческий во славе Отца Своего», і додав: «аминь глаголю вам, суть нецыи от зде стоящих, иже не имут вкусити смерти, дондеже видят Сына Человеческаго грядуща во Царствии Своем» (Мф. 16, 27, 28), тобто, Світло майбутнього Преображення Він назвав Славою Отчею і Своїм Царством. Це показує і ясніше розкриває Євангеліст Лука, говорячи: «бысть же по словесех сих яко дний осмь, и поем Петра, и Иоанна, и Иакова, взыде на гору помолитися. И бысть, егда моляшеся, видение лица Его ино, и одеяние Его было блистаяся» (Лк. 9, 28-29). Але як погодити їх між собою, коли один безперечно говорить про проміжок восьми днів між бесідою та явищем, а інший (каже): «по днех шестих»? Слухайте та розумійте. На горі було вісім, але видно було лише шість: троє – Петро, Яків та Іван, що ввійшли разом з Ісусом, побачили там тих, що стояли з Ним і розмовляли Мойсея та Іллю, так що всіх їх було шість; але разом з Господом, звичайно, були і Отець, і Дух Святий: Батько – голосом Своїм свідчуючи, що Цей є Його Син коханий, а Дух Святий – засяявши з Ним у світлій хмарі. Таким чином, ті шість складають вісім і по відношенню до восьми не становлять жодних розбіжностей; так само не розголошують і Євангелісти, коли один каже: «по днех шестих», а другий: «бысть по словесех сих яко дний осмь»; але цими подвійними словами ніби дають нам якийсь образ таємниче, а водночас виразно присутніх на горі. Отже, Світло Преображення Господнього не народжується і не зникає і не підлягає чутливій здібності і, хоча він був споглядаючи тілесними очима протягом короткого часу і на незначному верху гори, але й таїнники (учні) Господа на той час перейшли від плоті до духу через зміну почуттів, зроблених у них Духом, і таким чином побачили, чим і наскільки злагоджувала їхня сила Божественного Духа – це Невимовне Світло. Ті, хто не розуміє цього, зрозуміли, що вибрані з апостолів бачили Світло Преображення Господнього чутливою і створеною силою (здатністю), і через це роблять замах звести не тільки те Світло, Славу Божу і Царство, але й Силу Божественного Духа, через яку гідним відкриваються. Божественні таємниці. Ймовірно, такі не чули слів апостола Павла: «ихже око не виде, и ухо не слыша, и на сердце человеку не взыдоша, яже уготова Бог любящим Его. Нам же Бог открыл есть Духом Своим: Дух бо вся испытует и глубины Божия» (1 Кор. 2, 9, 10).
