З благословення Високопреосвященнішого Онуфрія, митрополита Харківського і Богодухівського, в Духовно-просвітницькому центрі “Фома” відбулося відкриття фотовиставки “У колі церковного року: монастир від Пасхи до Пасхи.”

У святий для нашої обителі день — 29 червня, коли Церква вшановує знайдення чудотворної Озерянської ікони Пресвятої Богородиці, в монастирі відкрилася фотовиставка.

Виставка присвячена життю в ритмі літургійного року. Від Великодня до наступного Великодня — у свята й будні, у тиші й служінні, в молитві та праці — монастир живе єдиним диханням Церкви. Авторки світлин — парафіянки монастиря Інна та Ольга, які несуть послух в інформаційно-просвітницькому відділі. Вони зафіксували не лише моменти богослужінь, але й промовисте світло храму, зміну пір року, побожне очікування й глибину церковного часу. Їхній погляд — це погляд любові, вдячності та віри.

Фотовиставка — це спроба зупинити мить і дати можливість кожному глядачеві доторкнутися до внутрішнього життя монастиря.

В цей день було звершено дві Божественні літургії, перша з яких звершилася соборно, братією обителі на чолі з намісником. На сугубій єктенії було піднесено прохання про мир в Україні.

Озерянська ікона Божої Матері — головна святиня і покровителька міста Харкова і всієї Слобожанщини

Історію свою образ веде ще з кінця XVII століття, коли татарські набіги спустошували Слобожанщину. Дивовижно з’явилася ікона в селі Озеряни на Харківщині, коли один з її жителів косив траву. Після чергового помаху коси він почув людський стогін. Нахилившись, чоловік побачив у густій траві розітнуту косою ікону Божої Матері. Засмучений тим, що трапилося, він приніс постраждалий образ додому, благоговійно помістив у себе в молитовному куті, запалив перед зображенням Богородиці свічку. На ранок побожний селянин виявив ікону цілою, залишився лише тонкий слід розсічення. На місці явлення прекрасного лику Пресвятої Діви забило цілюще джерело і згодом там був зведений храм на честь Різдва Богородиці. Багатьом вірянам святиня дарувала втіху та дива зцілення. У 1794 році духовний скарб урочисто пенесли у Курязький Преображенський монастир. Особливо пам’ятне велике благодіяння Приснодіви Марії було явлене Харкову в середині XIX століття, коли в місті лютувала холера. З тих важких часів збереглося безліч свідчень чудесного одужання хворих по молитвам до Всесвятої Цілительки перед Її Озерянським образом. У 30-ті роки минулого століття, під час гонінь на Церкву богоборчою владою монастир закрили і святиня безслідно була втрачена. Однак лишилося багато чудотворних списків з неї.

У вересні 2010 року істине зображення Озерянської ікони Божої Матері було відтворено знову, 16.09.2010 р. освячено Озерянах і зараз знаходиться у Хрестовоздвиженському храмі монастиря.

Увечері 28 червня, напередодні Неділі 3-ї після П’ятидесятниці, дня знайдення Озерянської ікони Божої Матері, намісник монастиря очолив всенічне бдіння у співслужінні братії монастиря у священному сані.

Вранці 22 червня, в Неділю 2-гу після П’ятидесятниці, Всіх святих що в землі нашій просіяли, в нашому монастирі було відслужено дві божественні літургії. 

Пізню літургію очолив намісник обителі у співслужінні духовенства монастиря. За богослужінням молилися за мир в Україні.

Увечері 21 черня, напередодні Неділі 2-ї після П’ятидесятниці, Всіх святих що в землі нашій просіяли, намісник монастиря очолив всенічне бдіння у співслужінні братії монастиря у священному сані. 

У Неділю 2-гу після П’ятидесятниці Православна Церква згадує всіх праведників, подвижників, страждальців за віру, чий подвиг був пов’язаний з нашою країною: від святого апостола Андрія Первозванного до новомучеників 20 століття. Це свято як прославлених святих, так і тих, чиї імена відомі одному лише Богу. Серед святих були люди всіх станів: від царів-імператорів до бездомних і безрідних жебраків. Святими ставали ті, хто з дитинства вирізнявся праведністю, був народжений і вихований у сім’ї людей безгрішних, а також розбійники, які наводили страх і жах на оточуючих своїми звірствами. Були святі, які зберігали цнотливість і цноту як зіницю ока, але пам’ятає Церква і розкаяну блудницю. Переможні воєначальники і тихі монахи, які віддалилися від світу. Найосвіченіші люди свого часу і зовсім неписьменні юродиві, до яких, тим не менш, прислухалися царі. Інженери, купці, воїни, поети-гімнографи, іконописці, богослови, священики, ченці-чорноризці… Їх усіх, таких різних — за походженням, соціальним статусом, темпераментом, характером, життєвим досвідом, освіченістю — об’єднує головне: одного дня Господь їх покликав, і вони відгукнулися на цей заклик.