У неділю 13 квітня 2025 року, за тиждень до Великодня, Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято — Вхід Господній до Єрусалима. У день свята в нашій обителі було звершено дві Божественні Літургії. Перше богослужіння було звершено соборно духовенством монастиря. За богослужінням підносилися сугубі прохання про мир в Україні. По завершенні Божественної літургії братія окропили освяченою водою гілки верби, які традиційно приносять цього дня на згадку про пальмові гілки, з якими Спасителя зустрічали жителі Єрусалима.

Святом Вербної неділі починається для нас Страсна седмиця. Протягом цих кількох днів Господь завершить Своє земне життя. У цьому завершенні буде звершення всього. Як Він Сам скаже у Своїх останніх словах на Хресті: «Звершилося!» Сьогодні ми радісно святкуємо наш вступ у ці святі й великі дні. Вхід Господа в Єрусалим відкривається як пророцтво. І, як усяке пророцтво, він оголює все. Уми і серця тих, хто бере участь у ньому, ще далеко не ясно і чисто сприймають те, що відбувається. Буде потрібна ціла низка подій, щоб вони набули ясності та чистоти. «Осанна Сину Давидовому»! — вітає Господа народ. Цими вигуками збираються у Христі всі сподівання Старого Завіту, всі обітниці Божі. Цар Давид для народного переказу і для самої справжньої віри Ізраїлю залишається непохитним знаменням виконання Божих обітниць. Духом Святим Давиду було сповіщено, що його царству не буде кінця. І йому було обіцяно потомство, яке сприйме престол батька, і якому буде дано помазання на вічне царство. З цієї обітниці народжується образ Месії, приходу Якого чекали всі. Месія має бути Месією, Царем. Він затвердить Свій престол у Єрусалимі. Вхід Господній у Єрусалим являє цього переможного Месію. Посланець Божий вступає у Свій град. З висоти Свого сидіння, знамення Свого служіння, Господь приймає захоплені крики натовпу. Люди зрізають гілки, кидають квіти перед Ним. Месію вводять у Його панування. Щасливі учні бачать на власні очі виконання того, що наодинці відкривав їм Господь. «Куди нам іти? Ти Один маєш глаголи вічного життя».

У суботу 12 квітня, напередодні неділі 6-ї Великого посту, ваій — свята Входу Господнього в Єрусалим, Архімандрит Нестор очолив всенічне бдіння.

За вечірнім богослужінням наміснику співслужили братія обителі у священному сані. Після читання Євангелія було звершено освячення вербних гілок на пам’ять про події, що відбулися під час входу Спасителя до Єрусалима, які потім роздали парафіянам обителі.

Усі чотири євангелісти оповідають про Вхід Ісуса Христа в Єрусалим за кілька днів до хресних страстей Його. Коли після чудесного воскресіння Лазаря Ісус Христос за шість днів до Великодня зібрався для святкування його йти до Єрусалима, то багато хто з народу з радісним почуттям пішли за Ісусом, готові супроводжувати Його з урочистістю, з якою в давні часи на Сході супроводжували царів. Первосвященики ж іудейські, обурюючись на Ісуса за те, що Він викликав до Себе незвичайне шанування в народі, задумали вбити Його, а також і Лазаря, «бо заради нього багато хто з юдеїв приходив і вірив в Ісуса».Але сталося несподіване для них: «Безліч народу, що прийшов на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмові гілки, вийшли назустріч Йому і вигукували: «Осанна! Благословенний Той, Хто прийде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!» Багато підстилали свій одяг, зрізали гілки з пальм і кидали по дорозі, діти вітали Месію. Увірувавши в могутнього і благого Учителя, простий серцем народ готовий був визнати в Ньому Царя, який прийшов звільнити його.Свято Входу в Єрусалим від використання в цей день ваій (пальмових гілок і верб) називається також Неділею ваій і Вербним Воскресінням.

12 квітня, в день памʼяті воскресіння праведного Лазаря, була звершена Божественна літургія.

Під час Богослужіння підносилися прохання та молитва за мир в Україні.